Теорія без практики — це все одно, що, приміром, кандидат без передвиборчих обіцянок. Цю істину добряче затямив і мешканець Донеччини, який, будучи студентом 5-го курсу Харківської національної юридичної академіїі імені Ярослава Мудрого, певну практику проходив у... банді. А точніше в організованій злочинній групі, члени якої здійснювали озброєні напади на заможних земляків, аж поки не потрапили до рук співробітників УБОЗу обласного управління міліції.

Жахлива аварія сталася у вівторок на залізничному переїзді між селами Малий та Великий Березний, що на Закарпатті. Як повідомляє Центр пропаганди Управління МінНС України в Закарпатській області, через нез'ясовані обставини електропотяг, що рухався за маршрутом «Ужгород — Волосянка», протаранив легковий автомобіль «Форд Ескорт», у якому було двоє людей. Майже двісті метрів потяг протягнув легковик, пасажири якого з численними травмами були доставлені до реанімаційного відділення Великоберезнянської центральної районної лікарні.

Посприяв мешканцеві Запоріжжя 18-річний досвід роботи на одній з овочевих баз. Після виходу на пенсію, щоправда, Леонід Литвин підробляє, сторожуючи «скарби» Житлосервісу № 4, що у Заводському районі. Відчув, що може поповнити гаманець у статусі учасника шоу «Поле чудес».

Чому тиждень має сім діб і чому на різдвяному столі українців має бути 12 страв? Чому весілля ми святкуємо неодмінно у вихідний день, а в п'ятницю не можна шити або вишивати? Навіщо в новозбудовану хату першим впускають кота, а через поріг не годиться нічого давати? Чому не можна вбивати жаб і руйнувати лелечі гнізда? Чому закохані дарують один одному пасмо волосся і чому в обійсті ворота або хвіртку не можна довго тримати відчиненими? Навіщо покійника виносять з хати вперед ногами, а на виході тричі ударяють домовиною об поріг і звідки взялася звичка ховати самогубців поза межами кладовища?

У радянські часи в Хотинській фортеці знімали практично всі історичні фільми. Незабаром вона знову стане знімальним майданчиком. Саме тут культовий польський режисер Єжи Гофман планує зняти фільм про Хотинську війну 1621 року, коли султанські війська зазнали нищівної поразки від Речі Посполитої «руками» козаків під проводом гетьмана Сагайдачного. За словами співробітника заповідника «Хотинська фортеця» Геннадія Траськовського, нещодавно до Хотина приїздила делегація представників Гофмана, які відібрали кілька місць для проведення зйомок. Ось тільки коли вони мають початися, достеменно у заповіднику не знають.

Близько сотні різних нарукавних військових знаків — шевронів — зібрав у своїй колекції начальник відділення Тернопільської військової частини А-2170 Анатолій Крижанівський. Почалося незвичайне хобі, можна сказати, випадково, хіба що йому сприяла сама робота військового. Відтак захопився, почавши глибше цікавитись «розшифровкою» нашивок — у кожного роду військ, у різні часи вони різні, тож є своєрідними символами суспільної і військової історії.

Жертвами класичного розбою на великiй дорозі стали днями двоє експедиторів Ніжинського м'ясокомбінату. Близько 9-ї години ранку на автодорозі між селами Волинка та Полісся Сосницького району дорогу їхньому ЗІЛу перетнув завал з колод. Коли машина зупинилася, з кущів на узбiччi вискочили троє в масках, які, погрожуючи пістолетами та обрізом, витягли експедиторів з машини та зв'язали їх скотчем.

У ході подальшого облаштування державного кордону в Україні, за словами голови Державної прикордонної служби Миколи Литвина, в останній час вдалося зробити потужний ривок. Тільки з початку нинішнього року вже введено в експлуатацію п'ять застав, а ще сім теж невдовзі почнуть обживати військовослужбовці. Приміром, новоселами такого військового містечка в селі Дмитрівка Шахтарського району стали солдати й офіцери Донецького прикордонного загону.

Іноземці, які відвідують Україну, відомо, полюбляють прихопити з собою різні сувеніри на згадку. При цьому нерідко свій вибір зупиняють на речах незбагненних. Канадець Дік Джордж Мартін, приміром, нещодавно рейсом «Дніпропетровськ — Відень» намагався вивезти три пластини... черепиці.

«Наш Вовка був нормальним пацаном; Абдуллою-терористом його зробила Росія!»— переконували кореспондента «України молодої» мешканці будинку №18, що по вулиці Волі у Бердянську. Саме тут колись мешкав один із учасників чи не найжахливішого теракту, що стався 1 вересня у Беслані.