У це не так просто повірити, однак ставлення до помаранчевої символіки в Донецьку досі залишається дуже нетерпимим і агресивним (попри те, що оранжеву форму має місцевий футбольний клуб «Шахтар»). Черговий доказ — бійка, яку спровокувала група молодиків увечері під час телемосту з Президентом Віктором Ющенком. Причому напад на місцевих «помаранчевих» відбувся не десь на околиці, а за пару сотень метрів від стін обласної держадміністрації. За свідченнями очевидців, агресивні молодики вийшли з приміщення Центру підвищення кваліфікації, що по сусідству з «білим будинком», — саме тут перед різноманітними маніфестаціями звично збираються «прапороносці» від влади.

Узбецька влада намагатиметься локалізувати і поступово погасити конфлікт у Ферганській долині, потім, усвідомлюючи, що ці події дали тріщини в будівлі режиму, пробуватиме під тиском США та інших помітних зацікавлених міжнародних гравців, таких, як Росія, вдавати видимість ліберальних реформ. Так прогнозує політолог Вадим Карасьов. Учора на «круглому столі», скликаному оргкомітетом Міжнародного інституту демократії, Карасьов оцінив ситуацію в Узбекистані як продовження розпаду пострадянського простору, його входження в тривалу, на думку політолога, смугу нестабільності.

Група закордонних дипломатів і журналістів прибула вчора до Андижану, щоб на місці дізнатися про криваві події минулої п'ятниці, повідомляє агенція «Ассошіейтед пресс». Узбецька влада спочатку заявляла лише про десятьох убитих військовослужбовців, потім згадала про 20 вбитих «бандитів» і лише вчора офіційно повідомила про 169 загиблих, серед яких 50 іноземців, зокрема двоє киргизів. При цьому влада повторює, що всі вбиті були бандитами. Офіційний Ташкент заперечує, що військовослужбовці розстрілювали мирних мешканців. А місцеві правозахисники провели своє ретельне розслідування і повідомили, що було вбито щонайменше 745 осіб.

Уся історія Узбекистану — це історія кривавого протистояння кланів. Власне, боротьба за демократію тут є боротьбою кланів. Найсильніші — самаркандський, джизакський та ферганський. Попри те, що питома частка таджиків у країні незначна, таджики мають відчутний вплив на політику, їхні інтереси представлені почасти самаркандським кланом.

Незалежно від того, хто з конкурсантів отримає перемогу на «Євробаченні», впевнено можна сказати, що гран-прі з промоції та «розкрутки» сміливо можна присудити представниці Білорусії 35-річній Анжеліці Агурбаш, продюсером якої є Філіпп Кіркоров. Диски Агурбаш журналістам роздавали по кілька штук, разом зi значками, листівками тощо. Часто біля Палацу спорту можна побачити лімузин та ще кілька крутих іномарок із плакатами Агурбаш. Інколи біля Палацу дефілюють «живцем» Кіркоров зі своєю підопічною, щоб привернути до себе максимальну увагу.

У вівторок в «Арені» група «Гринджоли» підготувала невеликий сюрприз — український приспів помаранчевого гімну франківцям підспівувала конкурсантка від Німеччини Грація, одягнена в «гринджолівську» футболку. Вона доволі впевнено підтягувала «Разом нас багато» і разом із Романом Калином розмахувала жовто-блакитним прапором. Це перше фестивальне СП народ сприйняв «на ура». Чому саме «Гринджоли» і чи важко співати українською (між іншим, свою останню прес-конференцію вона почала українською — словами «Я люблю Київ»), Грація ексклюзивно розповіла «УМ».

Деталі перебування в українській столиці іноземних учасників «Євробачення», їхні перші враження від України, а також невідомі біографічні дані та новини, — для вас нижче в бліц-коментарях для «УМ»:

Позавчора у приміщенні Ризької Малої гільдії відбулося жеребкування чемпіонату світу 2006 року. На ювілейних, 70-х, змаганнях хокейної еліти у Латвії так само, як і в попередні роки, виступить 16 збірних. Їх розподілили на чотири групи, обираючи по країні з кожного з чотирьох «кошиків», сформованих відповідно до рейтингів команд за останні чотири роки (Україна — 11-та, тобто з третього «кошика»). З легкої руки латвійської співачки Марії Наумової, яка тягнула кульки, українці одержали на восьмий рік виступів у класі А чи не найбільш прийнятних суперників. З першого «кошика» нам дісталися шведи — тут без коментарів, а з другого та четвертого —відповідно, Швейцарія (а не Росія, Фінляндія чи США) та Італія, яка лише повертається до вищого дивізіону.

Вшанування харківського «Локомотива», який у цьому сезоні вже сьоме «золото» чоловічої Суперліги поклав у Кубок України, стало вже звичною справою для слобожанських шанувальників волейболу. Цей клуб не лише за грою, а й за організацією сьогодні й близько не має конкурентів «у своїй вітчизні». Утім цього разу свято на універсальній арені залізничників вийшло за усталені рамки. Враховуючи, що в нас «волейбол не футбол», приїзд до Харкова міністра у справах молоді та спорту Юрія Павленка — приємний факт, який дозволяє сподіватися, що нова влада житиме не одним ігровим видом спорту.