Колишній Прем'єр-міністр Віктор Янукович, певне, має талант ясновидця. Варто йому було кілька тижнів тому припустити, що він може з'явитися ще в якійсь карній справі («Була б, як кажуть, людина, а завжди можна знайти причину»), аж тут Міністерство внутрішніх справ знову викликало головного опозиціонера на допит. Як відомо, раніше Янукович спілкувався з правоохоронцями стосовно виділення коштів українським олімпійцям з резервного фонду держбюджету та у справі Колесникова і фонду «Золотий скіф».

Саме із «зарплатного звіту» почався вчорашній «день відкритих дверей» у Міністерстві закордонних справ України. Приймаючи журналістів у велетенській залі засідань, обладнаній ще в часи Щербицького, в якій найкраще — це вид iз вікон на Дніпро і кручі, міністр Борис Тарасюк повідомив: найменший посадовий оклад співробітника МЗС — 243 гривні, найбільший — 709. Це — «щоб ви не думали, що дипломати жирують і шикують». Звісно, убогий гаманець доповнюють доплати за ранг, знання мов, відрядження, але все одно, каже Тарасюк, співробітники зовнішньополітичного відомства — візитки держави — отримують менше, ніж чиновники, приміром, Мінфіну та Мін'юсту. Нелогічна і несправедлива в уряді система оплати праці, резюмує міністр. На не вельми етичне питання, скільки ж він сумарно отримує на місяць, Борис Іванович відповів лише, що суттєво втратив у грошах, коли пішов iз Верховної Ради у міністри. Зате ж у статусі набув.

П'ятеро хлопців знемагають від спеки, сидячи в тіні крислатого дерева. Навпроти через дорогу на великому стриженому газоні — два десятки наметів і десяток гасел, увіткнутих у землю. На плакатах написи на кшталт — «Руки геть від Івана Різака». Біля них — жодної людини. Так в Ужгороді виглядає наметовий табір есдеків, які протестують проти арешту свого лідера.

Такого старенька Греція не бачила з часів перемоги своєї футбольної збірної на чемпіонаті Європи. Власне, було це не так і давно (нащадки еллінів виграли ЧЄ минулого року), але тим приємніше для мешканців цієї сонячної країни, що останнім часом радісні події у них трапляються так часто. А перемога Гелени (хоча в ідеалі вона мала б бути Єленою — принаймні троянську Єлену Прекрасну Геленою у нас чомусь не називають) Папарізу на «Євробаченні-2005», незважаючи на те, що вона громадянка Швеції, для греків стала не просто радісною подією, а загальнодержавним святом. Коли співачка повернулася з Києва на історичну батьківщину, тисячі захоплених прихильників ладні були нести її на руках від самого аеропорту. І понесли б, так охорона не дала.

З рекламного:
— Любий, ти де був?
— Бігав.
— А чому футболка суха і зовсім не пахне?
— А ти кросівки понюхай!

Що не кажи, а день народження міста — це дуже приємно, з якого боку не глянь. По-перше, не треба боятись, що цьогоріч тебе не запросять на чудову вечірку тільки тому, що минулого разу ти назвав іменинницю застарою для прогулянки під зорями чи влаштував спальну зону в її шафі. По-друге, ніхто тебе не змусить досліджувати навколишні магазини в пошуках чогось оригінального, бажано недорогого і водночас гарненького і витрачати на квіти свою останню «пивну» заначку. Замість стягувати з народу презенти іменинник сам щедро роздає гостям подарунки та влаштовує цікаві сюрпризи, нічого не прохаючи натомість.

На сьогоднішньому засіданні сесії Київрада планує розглянути питання про герб столиці. Мабуть, багато хто здивується, адже Київ уже має герб у вигляді Архангела Михаїла. Одначе мало хто знає, що в місті от уже 10 років існує два варіанти герба.

Мабуть, багато хто пам'ятає історію кількарічної давнини, коли «золоту рибку» — світову чемпіонку Яну Клочкову — запросили переїхати з Харкова до Києва. Але виявилося, що в столиці не існує жодного плавального басейну, який би відповідав міжнародним стандартам. Утім сьогодні Яні не довелось би перейматися такими проблемами. У Печерському районі Києва відкрився після кардинальної реконструкції плавальний басейн «Юність», який відповідає усім європейським вимогам.

У Колонній залі Київської міської державної адміністрації вже уп'яте відбулася церемонія вручення мистецької премії «Київ». Цьогоріч нагородження проходили у шiстьох номінаціях: у галузі літератури, кіномистецтва, музичної композиції, журналістики, театрального та образотворчого мистецтва. Престижну нагороду столиці України-2005 отримав письменник Дмитро Павличко.

Репресований 1972 року, співв'язень Валерія Марченка, Івана Світличного, Ігоря Калинця, Семена Глузмана, учитель Іван Коваленко й досі не відомий широкому загалу як поет. Під час арешту було конфісковано всі його вірші, їх знищували на етапах, у концтаборі. Та люди переписували поезiї Івана Коваленка від руки, передруковували й поширювали. Попри всі зусилля органів КДБ 300 віршів усе ж дійшли до нас, і майже за кожним із них стоять зусилля багатьох людей, які ризикували свободою, щоб їх зберегти.