З цією сферою мав стосунки мало не кожен з нас. Адже йдеться про насущне — житло, яке купують чи продають. І хоча цю сферу називають «ринком нерухомості», процеси тут відбуваються доволі динамічні. Приміром, дніпропетровське комунальне підприємство «Міжміське бюро технічної інвентаризації» (МБТІ) за рік отримує до 150 тисяч замовлень, кількість яких постійно зростає. Для трьохсот працюючих — шмат роботи ще той. Якщо ж і виникають у когось претензії щодо термінів виконання замовлень, то скаржитися доводиться тільки на «об'єктивні причини». Принаймні начальник МБТІ Тетяна Кривошеєва вважає саме так. Проте щодо цього у певної частини дніпропетровців віднедавна виникли серйозні сумніви. Причому переполох зчинили члени Асоціації фахівців з нерухомості, себто люди, які на цих речах розуміються не з чуток. Більше того, вони наполегливо доводять, що зволікання з оформленням документів у МБТІ має коріння суто суб'єктивне. А саму ситуацію на ринку нерухомості у Дніпропетровську вважають критичною.

Від Києва і на захід Україна у передвеликодні дні майже однакова: вибілені чи пофарбовані хати; прибрані цвинтарі й доглянуті придорожні хрести зі слідами свіжих чи й давніх трагедій; повсюдні гурти жінок і дітей, що несуть у страсний четвер від церкви запалені свічки; багато лелек (чи бузьків, або чорногузів — у залежності від місцевості) на електричних стовпах по селах; обмаль надокучливої у радянські часи наочної агітації, зате море фантазії комерційної. «Сусідка», «У вуйка Василя», «Під липами», «Край-рай», «Циганський табір» — це дріб'язок із того, що мерехтить у очах з вікон автомобіля. А що вже за назвами тих генделиків і придорожніх мотелів можна вивчити словник українських топонімів і особливо власних жіночих імен — то не майте жодного сумніву: одних «Марій» та «Оксан» з «Іваннами» набереться кілька десятків. Чи то така любов чоловіча до жіночої статі, чи то вся комерція тепер у жіночих — як у давні часи, в жидівських, руках?
Але про все це думаєш мимоволі, майже підсвідомо. Всі думки уже там, поза Німчичем — у буковинських Розтоках, де, знаю, чекає мене вся моя величезна фамілія. А найбільше — мама з татом.

Уже за традицією пiсля завершення останнього турніру сезону — чемпіонату світу — «Українська хокейна агенція» проводить опитування тренерів, функціонерів і журналістів (преси, телебачення, інтернет-видань) з метою виявити кращих вітчизняних майстрів найшвидшої гри. Сотня фахівців мала написати трійку тих, хто на їхню думку, проявив себе в сезоні-2004/05. За перше місце спортсмену нараховували три очки, за друге — два, за третє — одне.

Для всього є свій час. У великому спорті для кожного приходить пора колись закінчувати активні виступи. Схоже, вівторок став днем, коли один із найвидатніших тенісистів світу — Андре Агассі — замислився над тим, аби зачохлити ракетку. 35-річна зірка на червоних кортах Парижа програла зустріч першого кола «несіяному» фіну Яркко Ніємінену — 5:7, 6:4, 7:6, 1:6, 0:6. На останні дві партії в американця вже просто не було сил, і публіка фактично прощалася зі своїм кумиром.

Не лише далекою «Формулою-1» живе український уболівальник технічних видів спорту – останнім часом у нас невпинно розвиваються шосейно-кільцеві мотогонки. Нещодавно навіть відбулася презентація першої української професійної команди — Info 300 Racing Team. Її засновник і пілот Андрій Оністрат підійшов до створення профі-клубу після свого минулорічного успіху в Естонії, де він виграв на трасі «Ест-ринг» змагання у двох класах (С та В-1200).

Новій владі зараз таки справді складно. І хоча помилок та прорахунків на шляху до побудови не позірно, а реально демократичної й правової держави без корупції, хабарництва й бандитів у владних кабінетах не бракує, хочеться сподіватися, що щире бажання й професіоналізм допоможуть «помаранчевим» виборсатися з викопаної кучмами-януковичами ями й розгребти залишені попередниками завали. Чи вдасться? Поки що є принаймні шанс якщо не виправити вже зроблені помилки, то хоч навчитися більше їх не припускатися. Щонайменше в кадровому плані. Адже за умов, коли більшість секторів економіки зяє дірками, а добряче «пошарпаний» соціальними виплатами бюджет кров з носа потребує наповнення, кадри вирішують якщо не все, то дуже багато. Особливо якщо йдеться про установи, через які проходять великі державні гроші.

Позавчора робоча поїздка Президента України на Полтавщину була повністю «освітянською». Спершу він відвідав у селі Ковалівка Музей-заповідник видатного педагога Антона Макаренка та обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей із сільської місцевості. Потім зустрівся зі студентами і викладачами Педагогічного університету ім. Короленка і взяв участь у пленарному засіданні Всеукраїнського педагогічного форуму «Турбота про вчителя — надія на майбутнє».

Якщо сьогодні, везучи свого «залізного коня» до «бензинопою», ви побачили на табло біля заправки замість заповітних 3,20 усі 3,30 або й більше — не поспішайте «обіцяти» заправникам наскаржитися Юлі. Бо від сьогодні уряд більше не регулюватиме ціни на бензин — згідно з наказом Мінекономіки від 23 травня, дія наказу про граничні ціни на бензин вичерпується 25 травня 2005 року. Але не хапайтеся за валідол — це зовсім не означає, що завтра 95-й буде вже по 4 гривні за літр. Тобто не мало б означати, бо від таких чемних, на перший погляд, нафтотрейдерів із братньої Росії можна й не такого сподіватися...

Учора в столиці Азербайджану — Баку — відбулася урочиста церемонія відкриття азербайджанської ділянки міжнародного нафтопроводу Баку — Тбілісі — Джейхан (БТД). На ній були присутні 30 високих закордонних делегацій, зокрема і президенти Азербайджану, Грузії, Казахстану та Туреччини.