Наскільки марно було сподіватися на вдалий виступ у Рупольдингу наших жінок, так само годі було очікувати на сюрприз і від чоловіків у першій гонці на цьому етапі Кубка світу. Жоден із найближчого резерву та юніорів позавчора ввечері навіть не фінішував в «очковій» зоні.

Якби ця новина з’явилася рік тому, то мало б хто їй здивувався — криза, нестача грошей та масове згортання фінансування були звичним явищем у спортивному світі. Нині ж ця інформація стала справжньою сенсацію, а для деяких баскетбольних уболівальників — навіть шоком. У середу, після невдалого виїзду баскетбольного клубу «Донецьк» до Румунії в рамках Кубка виклику, президент срібних призерів минулорічної суперліги оголосив про припинення фінансування команди та надання статусу «вільних агентів» усім її гравцям і тренерам.

Зустрічають — по одежі, прово­джають — за результатами. Так можна переробити відому приказку на спортивний манір. Показники наших олімпійців у Ванкувері ми взнаємо через місяць, а от як вони виглядатимуть на канадській землі — відомо вже тепер. Учора Національний олімпійський комітет презентував комплекти спортивного вбрання нашої збірної — для урочистостей, тренувань, нагороджень тощо.

Навряд чи хтось очікує в Рупольдингу якихось помітних результатів від українських «стріляючих лижників». Рішенням керівництва збірної «основа» пропускає цю стадію етапу Кубка світу, готуючись в Італії до тамтешнього етапу, який відбудеться наприкінці січня, та до Олімпійських ігор.

Коли говорять про медальні перспективи українських спортсменів на зимових Олімпійських іграх, то згадують і збірну з лижних гонок. Точніше, одну її представницю — Валентину Шевченко, для якої Ігри у Ванкувері стануть уже четвертими в кар’єрі. Минулої зими броварчанка здобула бронзову нагороду на чемпіонаті світу в Чехії. Ця відзнака не тільки стала першою медаллю України на таких змаганнях, починаючи з 1999 року, а й породила віру в нові перемоги українки.

Утім у нинішньому, олімпійському, сезоні Шевченко та її колеги по збірній результатами поки не тішать. Про підготовку наших спортсменів до Олімпіади, наші шанси у Ванкувері та майбутній етап Кубка світу в Харкові «УМ» розповів державний тренер із лижних гонок Володимир Нечаєв.

Оцінюючи виступ українських біатлоністок на чотирьох етапах Кубка світу, починаєш порівнювати з грою в «Морський бій». Точніше, з ситуацією, коли один із гравців знайшов приблизне розташування корабля суперника, але точні постріли чергує з промахами. Так само й наші дівчата: поки вони ще жодного разу за сезон не сходили на п’єдестал або не «топили» опонента, якщо повністю проводити паралелі з термінологією гри. Утім після змагань у німецькому Обергофі віра в неминуче «точне влучання» на якомусь із наступних етапів лише посилилась, адже тут наші співвітчизники тричі фінішували в першій десятці. Найприємнішим став недільний успіх Вікторії Семеренко: у першій за цей сезон гонці з масовим стартом вона прибігла п’ятою.

Для вітчизняних фігуристів нинішня зима багата на події: перед лютневою Олімпіадою у Ванкувері в календарі значаться етапи світового «Гран–прі», внутрішня першість та чемпіонат Європи, що стартує в Таллінні 19 січня. Про те, у якому стані перебувають наші збірники та чого від них варто очікувати, «УМ» дізналася у віце–президента Федерації фігурного катання України Даніля Амірханова. Якщо врахувати, що президент федерації — політик Людмила Супрун, то пан Амірханов — фахівець номер один у нашому «фігкатанні».

Біатлон є тим видом спорту, від якого українські вболівальники завжди можуть очікувати о цій зимовій порі приємних результатів. Наша збірна — передусім її жіноча половина — звично є однією з провідних у світі. Цього сезону до високих результатів сестер Семеренко та Оксани Хвостенко несподівано долучилася Олена Підгрушна, яка в суботу відсвяткує свій 23–й день народження. Уже на першому етапі Кубка світу у шведському Остерзунді Олена тричі потрапляла до першої десятки — два рази в індивідуальних гонках та ще раз — в естафеті. Перед Новим роком спортсменка на кілька днів завітала до рідного Тернополя — там її і знайшов кореспондент «УМ».

Водні види спорту в Україні до найпопулярніших аж ніяк не зарахуєш. Утім коло прихильників будь–якого виду обов’язково збільшується після успіхів наших спортсменів на найпрестижніших турнірах — чемпіонатах світу чи, тим паче, Олімпійських іграх. Черговий імпульс глядацької зацікавленості стрибки у воду отримали після того, як на Олімпіаді–2008 у Пекіні бронзові медалі в синхронному виступі завоювали Олексій Пригоров та Ілля Кваша. До цього на п’єдестал головних стартів чотириріччя наші стрибуни востаннє потрапляли у 2000 році.

На минулому тижні в Києві відбувся міжнародний турнір, який зібрав найкращих стрибунів нашої держави й кількох зарубіжних. Змагався тут і харків’янин Пригоров, тож «УМ» скористалася можливістю розпитати чемпіона Європи про його життя у спорті й поза ним через майже півтора року після олімпійського успіху.

Після провального виступу нашої збірної у Хохфільцені президент Федерації біатлону Володимир Бринзак запевнив, що вже на наступному етапі показники будуть кращими. І справді — четвергові індивідуальні гонки в Поклюці принесли нам два місця в першій десятці. Тільки от у вихідні хоча б повторити ці результати українці не змогли.