Починаючи з 1 липня 2005-го і до 31 грудня 2006 року, Україна сплачуватиме за туркменський газ винятково валютою по 44 долари за тисячу кубометрів на кордоні Туркменістану з Узбекистаном. Відповідну угоду було підписано вчора за підсумками переговорів голови правління НАК «Нафтогаз Україна» Олексія Івченка з президентом Туркменістану Сапармуратом Ніязовим. За інформацією прес-служби НАКу, ця домовленість відбулася в рамках чинного договору між «Нафтогазом України» і Державною торговельною корпорацією «Туркменнафтогаз», який діє включно по 31 грудня 2006 року.

Позавчора та вчора ціна бареля сирої нафти на біржі в Нью-Йорку сягнула рекордної позначки в 60 доларів, повідомляє Бі-Бі-Сі. На жаль, все вказує на те, що це не останній такий небажаний для світової економіки «рекорд». Зберігається стійка тенденція зростання цін на нафту, яка підтримується зростом попиту на цей вид енергетичної сировини.

На жаль, не виправдалися сподівання, що зниклі члени екіпажу риболовецького судна «Сімеїз», що горіло в порту Уругваю, перебувають десь у місті. Місцеві рятувальники знайшли на судні 11 обгорілих тіл. І хоча вони спотворені настільки, що ідентифікувати їх без спеціальної екпертизи неможливо, майже не залишається сумнівів, що це і є члени екіпажу, які досі вважалися зниклими безвісти.

Корпоративні конфлікти, незважаючи на їхні руйнівні наслідки для іміджу нашої країни, продовжують вибухати то в одному, то в іншому секторі економіки. Від цих розборок залишається відчуття пригніченості і приниженості. Залишається підозра у причетності до цих подій вищих посадових осіб держави. А це, у свою чергу, дає підстави вкотре говорити про необхідність розділити владу і бізнес. Днями директор ТОВ «Інтер-Сервіс-Реєстр» (ІСР) Поліна Зеркаль та адвокат Вадим Єсауленко дали прес-конференцію в агентстві «УНІАН». Приводом для цього став обшук, який провели в їхньому офісі працівники міліції. У заяві дії міліції названо «силовим захопленням реєстратора».

Кількість смертельних жертв катастрофічних червневих злив та повеней у Китаї зросла до 536, повідомила вчора інформагенція «Сіньхуа». Ця трагічна цифра, певне, збільшиться, оскільки зливи та зсуви грунтів тривають. Матеріальні збитки на цей час обраховуються в 20,4 млрд. юанів (2,5 млрд. доларів).

У середу на кінофестивалі був день протесту. В Музеї кіно зійшлися кінознавці, критики, кінематографісти, аби висловити своє ставлення до фактичного закриття музейного комплексу. Історія така: понад двадцять років тому в Москві за кошти Спілки кінематографістів СРСР збудували величезне приміщення Кіноцентру. Частину площ було відведено для музею кіно, котрого доти не існувало. Усі ці роки музей, під орудою всесвітньо відомого кінознавця (у першу чергу знавця творчості Сергія Ейзенштейна) Наума Клеймана, функціонував на повну потужність. У його фондах накопичено сотні тисяч архівних матеріалів, частина яких — українського походження. На сьогоднішній день приміщення Кіноцентру продано комерційній структурі. А доти кілька літ поспіль Російська кіноспілка та Конфедерація спілок, що об'єднує кінематографістів колишнього СРСР, судилися-рядилися, канат перетягували. Пересварилися! Нiкiта Сергійович Михалков, лідер російської спілки, не раз рвав на собі одіж, клянучись до останньої краплі захищати культурні інтереси нації та окремо взятих кінематографістів. Тепер його запитують: що це за такий захист, коли ви підписали акт продажу Кіноцентру, не передбачивши умови для виживання музею?
Нині йдеться про те, що музей прийме під свій дах кіностудія «Мосфільм». У Києві такий музей — на території кіностудії імені Олександра Довженка — існує: вже понад сорок років, і всі ці роки мріємо, аби постав в українській столиці справжній музей кіно, під державним патронатом. От я й думав собі, слухаючи московських кінознавців і простих фанатів екранної музи, про те, якими схожими є чиновники різних країн. Плювати їм на музеї, проблеми культури виглядають нудотними і такими, що не здатні принести найменших політичних дивідендів (ну, хоча б у вигляді підвищення градусів народної любові). Та що там чиновники державні, коли — виходить так — це стосується і чиновників від самого мистецтва.
У четвер у конкурсній програмі показали російську кінострічку «Космос як передчуття» Олексія Учителя. Минулого року в конкурсі змагалися одразу три фільми, продуковані в Росії, чому нині тільки Учителева картина представляє російський кінематограф? Голова відбіркової комісії Кирило Разлогов на це питання відповів так: «Одна картина — норма, більше — це виняток. У 2004 році було чотири російськомовні картини і одна англомовна, що є цілковитим спотворенням реального кінематографічного процесу. Минулий рік не задовольнив мене як директора програм саме тому, що перетворився на внутрішню російську подію, де змагалися фільми наших знайомих».

Пишучи 1858 року оперу «Маргарита», сорокарічний Шарль Гуно і не ставив на меті передати всю філософську глибину знаменитої трагедії Гете «Фауст». Уже сама заміна назви мусила змістити наголос із головного героя (з його пошуками сенсу життя) на драму простої німецької дівчини Гретхен з її великим (і зрадженим) першим коханням. Прем'єра в Паризькій Ліричній опері навесні 1859-го викликала суперечливі оцінки — потрібен був час, щоб призвичаїти любителів помпезних сцен і громіздких ансамблів у стилі Мейєрбера до простоти й щирості почуттів героїв Гуно. Але настороженість публіки швидко змінилася захватом — і протягом уже першого сезону «Маргарита» витримала 57 вистав.

Президент Віктор Ющенко задоволений тим, як просувається розслідування у справі про його отруєння. «Додалися останнім часом дуже хороші медичні дані експертизи відносно того, яка формула отрути, яка специфіка її, як вона себе виявляє протягом перших півтора-двох годин, — розповів глава держави журналістам позавчора. — Слідство отримало, я думаю, дуже важливу точку для подальшого ведення справи. Окрім того, додалися нові свідчення, які прояснюють картину».

Як уже повідомляла «УМ», у четвер позачергова генеральна асамблея Національного олімпійського комітету України обрала президентом НОК Сергія Бубку. Легендарний стрибун із жердиною прийшов на зміну своєму колишньому патрону по Партії регіонів — Віктору Януковичу. Щоправда, пертурбації в політичному виборі Бубки відбулися лише кілька днів тому, коли 41-річний спортсмен-функціонер-нардеп заявив, що виходить із парламентської фракції «Регіони України», тому що не хоче змішувати спорт із політикою. Хоча саме цим Сергій Назарович найактивніше займався минулої осені, коли разом з іншими спортсменами збирав у тодішньому Держкомспорті прес-конференції і проголошував підтримку Януковича на виборах Президента України. Але, як відомо, все тече, все змінюється. Тепер «синій» Бубка дещо змінив орієнтацію, намагаючись сподобатися новій — помаранчевій — владі.