На околиці Луцька випадкові перехожі, поспішаючи серпневого вечора додому, почули в кущах дитячий плач. Плакало немовля, залишене вмирати просто на траві.
Медики, які оглянули хлопчика, сказали, що народився той 4-5 діб тому, маючи цілком задовільний стан і вагу близько 3 кілограмів. Пролежав він не дуже довго, тому ознак переохолодження або слідів укусів тварин, на щастя, не мав.

Головним порушенням прав людини в Україні є бідність. Принаймні, так вважає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. За її словами, більше мільйона українців сьогодні перебувають за межею бідності.

Фінансовим апетитам українських зірок позаздрив би навіть Гобсек. За кілька вдягачок «от кутюр» чи новеньку яхту вони не тільки рекламують олію та мобільний зв'язок, чізбургери й шампуні, а й братаються з політиками. Але такий креатив — уже вчорашній день. Розкручуватися на... власній непопулярності — от до чого додумався гурт «Грін Грей». А що? Чорний піар — теж піар.
Дізель ледве не вистрибнув зі штанів, доводячи на прес-конференції в УНІАН, що з «Грін Греєм» розправилися (гурт агітував на виборах за Януковича). Мовляв, «зелено-сірих» не беруть в ротацію українські радіостанції через російську мову. По-перше, зараз модне українське, по-друге, крутять же російськомовних виконавців, ту ж Пугачову чи Кіркорова. В «Український формат», який підтримує молодих українських виконавців, «ГГ» теж не запросили — репресії. Дізель і Мурiк чогось забули, що учасник «...формату» Андрій Князь крутив сідницями на кожному концерті за «проффесора».

Напевно, жоден лікар на світі не зможе пояснити, де і чому люди підхоплюють вірус екстріму. Що для цього потрібно — спадкова вразливість чи особлива конструкція мозку? Громадянам звичайним, людям, екологічно «чистим» від зашкалювання адреналіну, цієї «кухні», очевидно, не зрозуміти. Однак спробувати можна. Чи принаймні з роззявленим ротом подивитися, як відчайдухи, балансуючи почасти на межі життя і смерті, виконують свої карколомні трюки. Ще можна їх по-банальному запитати, про що вони думають, коли, наприклад, летять з гори на дельтаплані (а знизу — ліси, люди-мурахи...), й почути вичерпну відповідь: «Думаю про те, що Я ЛЕЧУ!». Питання ще є?...
Шукати відтепер таких людей стане простіше. Чимало з них щоліта і щозими зустрічатимуться у Карпатах, на Боржавському хребті, між Воловцем і Міжгір'ям — на екстрім-фестивалі Fly-in. Днями це дійство відбулося вперше. Те, як воно проходило, бачила кореспондент «УМ».

Справжнього колекціонера, захопленого своєю справою, сьогодні знайти, напевно, досить важко. Але такі є. Знайомтеся: один із них — Михайло Гайдук із Київщини. Сам він людина військова (як кажуть: із суворим гартом), однак це не завадило йому присвятити своє життя незвичайному захопленню. Пан Михайло каже, що завжди хотілося не просто збирати щось нове, а вивчити за допомогою колекційних екземплярів історію нашої країни, всієї землі. Наприклад, знання з географії та історії він здобув саме за допомогою колекції монет і паперових грошей.

Українські військові, «есбеушники» та міліціонери спіймали у Криму крадія ракет. Саме того, що в лютому цього року поцупив із військових складів поблизу кримського селища Чорноморське пусковий пристрій та два пенали з ракетами до переносного зенітно-ракетного комплексу «Стріла ЗМ».

Мешканці Бородянського району, що на Київщині, нажахані звірячим убивством двох дівчаток. Адже в усіх — досі на слуху затримання пологівського маніяка, якого підозрюють у вбивстві 30 дівчат і дітей.

За інформацією заступника головного лікаря міського шпиталю екстреної медичної допомоги Юрія Бабенка, тільки 16 серпня карети швидкої доправили дев'ять постраждалих. Семеро з них лишилися прикутими до ліжка. Усього ж за два тижні оси відправили на лікарняний бюлетень майже 80 мешканців обласного центру. А двох — на той світ!

Коров'ячі хвости здавна дошкуляють усім, хто хоче подоїти цих сумирних домашніх тварин. Надто ж — неохайним і не надто сумлінним дояркам, які допускають появу на хвостах своїх підопічних своєрідних «китиць» зі, скажемо так, коров'ячого лепу. Від ударів такою «живою нагайкою» не одна з майстринь доїння позбулася зубів. Але, здається, жодна не додумалася до такого радикального способу вирішення цієї проблеми, як 39-річний дояр (за сумісництвом він працював ще й сторожем) одного з фермерських господарств Лубенського району.