Ваління лісу поки що не є олімпійським змаганням. Проте це тільки поки що. В Європі, приміром, цей вид спорту вже став звичним і досить престижним. В Україні ж ваління лісу —зовсім молодий вид спортивних змагань. Хоча ліси й лісоруби існували в нашій країні споконвіку, змагання почали проводити лише 7 років тому.
Напередодні Олімпійських ігор в Афінах керівництво НОК України, яке загартоване ще союзною чиновницькою школою, видало план — 25 нагород. І перший підсумок — ми не добрали дві медалі. Як і в Атланті-96 та Сіднеї-2000, українські спортсмени зупинилися на позначці «23». Щоправда, дехто підкреслює, що якість цього разу найвища за незалежні роки. Хтозна, можливо, краще для об'єктивного аналізу відкинути математичні розрахунки, а визнати суттєве порушення традицій. І де шукати пояснення безмедальності популярних в Україні боксу, чоловічої важкої атлетики, греко-римської боротьби. На тлі успіхів на чемпіонатах Європи і світу можна сміливо назвати розчаруванням наш «недобiр» у легкій атлетиці (Блок і Лебедь), плаванні (Лисогор і Силантьєв), стрибках у воду (Жупіна і Володьков). Не зрозумілою залишилася і позиція НОК щодо невключення в делегацію Інеси Кравець, Дениса Готфрида та чоловічої легкоатлетичної естафетної команди 4х100. Якщо на цих атлетів не розраховували, то навіщо вони «пахали» чотири роки, самотужки долаючи всі проблеми. Натомість на 245 наших спортсменів у Афінах приходилося 139 (!) чиновників.
Футболістам «Дніпра» було важко налаштуватися на повну самовіддачу у повторній зустрічі зі словаками. Впевнена перемога над «Петржалкою» на виїзді, за словами головного тренера дніпропетровців Євгена Кучеревського, стала «чортом у підсвідомості», якого господарі поля здолати так і не змогли. Хоча не скажеш, що не старалися. В обох таймах біля воріт гостей виникало безліч моментів. Часом навіть було важко збагнути, як їх можна змарнувати. До того ж дуже впевнено зіграв у воротах Липчак, який у першому матчі на полі не з'являвся. Навіть пенальті від Назаренка у середині першого тайму він взяв, немов на тренуванні! А скільки разів братиславський воротар ставав переможцем у двобоях із дніпрянами, які виходили віч-на-віч, важко й перерахувати. Тільки Костишин і зумів його переграти під завісу першого тайму.
Багато чинників у середу було проти «Шахтаря» та «Динамо». Проте пекельний тиск трибун у Трабзоні та Брюгге, нереалізований та перебитий пенальті, вилучення гравців і оберемок жовтих карток, нарешті дощ — усе це не стало на заваді виходу двох наших команд до омріяного групового турніру Ліги чемпіонів. Є приказка: а з них, немов із гусей вода. Тепер ми справді можемо жартувати, адже кияни вистояли в меншості з виходом на поле двох «гусей» — Андрія Гусина та Олега Гусєва. Щоб повторити успіх чотирирічної давнини, коли в суперлізі було відразу два представники України, довелося створити спортивний подвиг. Саме те, що наші чемпіон та віце-чемпіон змогли стати на дві голови вище за обставини (як у «Динамо») чи просто суперника (йдеться про «Шахтар»), і є найголовнішим досягненням наших команд. Чому б після найяскравішого виходу в груповий турнір за багато років обом грандам вітчизняного футболу не вести реальну боротьбу за вихід у 1/8 фіналу цього турніру? Хай обставини і цього разу не найсприятливіші, адже чого було очікувати від перебування під час жеребкування у четвертому «кошику».
