Усе відбувалося майже за відомим нам чорнобильським сценарієм. 13 листопада на нафтохімічному заводі в китайському місті Цзилінь стався потужний вибух, у результаті якого, як стало відомо пізніше, п'ятеро осіб загинули, 60 отримали поранення, а до ріки Сунгарі, над якою знаходиться підприємство, потрапила велика кількість бензолу. Китайська влада замовчувала катастрофу, але 21 листопада відімкнула водопостачання у чотиримільйонному місті Харбін (iз передмістями — вісім мільйонів мешканців) на півночі країни, пояснивши це «ремонтними роботами». Наступного дня державні ЗМІ все ж повідомили про можливе зараження води в ріці Сунгарі, яка протікає через Харбін і є головним джерелом водопостачання міста. У середу влада нарешті визнала факт техногенної катастрофи. «Рівень бензолу в 108 разів перевищує безпечну межу», — повідомило Управління із захисту навколишнього середовища КНР. І лише вчора китайська урядова газета «Женьмінь жибао» повідомила про масштаб аварії: до ріки Сунгарі в результаті викиду потрапило більше 100 тонн бензолу.

Учора голова ради «Народного союзу «Наша Україна» Роман Безсмертний, лідер Народного руху Борис Тарасюк, керманич Партії промисловців і підприємців Анатолій Кінах, голова УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, лідер Конгресу українських націоналістів Олексій Івченко та заступник голови Християнсько-демократичного союзу Володимир Марушенко у новому прес-центрі НСНУ на вулиці Спаській підписали договір про утворення блоку «Наша Україна». Офіційно він буде «іменним» і зватиметься «Політичний блок Ющенка «Наша Україна». Одразу після підписання вони сказали журналістам по кілька слів і гайнули до столиків із шампанським. Перекидаючись здебільшого малозмістовними фразами, поміж яких іноді виринало «За перемогу!», вони випили шампанське. До келихів було прив'язано помаранчеві стрічки.

Юрій Шухевич, один із засновників Української національної асамблеї, повернувся у велику політику. На черговому з'їзді УНА-УНСО, який відбувся у жовтні в Києві, його знову обрано провідником цієї політичної організації.
Хоча, відійшовши одинадцять років тому від керівництва УНА, Юрій Шухевич, як він стверджує, не належав до жодної з політичних партій, із вітчизняного політикуму ця постать не зникала. Принаймні на рівні Львова, де син легендарного командира УПА Тараса Чупринки (Романа Шухевича) боровся проти кучмізму в громадських рухах «Україна без Кучми» та «Повстань, Україно». Деякі кроки провідника галицьких націонал-патріотів пояснити важко (як-то підтримку на виборах мера Львова-2006 Петра Писарчука, вчорашнього есдека, а нині члена Партії регіонів). Але ми з паном Юрієм говоримо більше про парламентську кампанію, в якій УНА-УНСО Шухевича братиме активну участь.

Мірча Луческу не приховував, що пишається тим, як його син Разван, одержавши європейський диплом у Німеччині, розпочинає тренерську кар'єру. І хоч би які «золоті гори» пропонували наставнику «Шахтаря» в Румунії, він твердо вирішив, що його повернення на батьківщину лише завадить Луческу-молодшому стати самостійним сильним тренером. Унікальне для єврокубків протистояння команд батька й сина наводить на думку, що Разван Мірчович уже відбувся як наставник, тому... Ні, в жодному разі не хотілося б, щоб це сприймалося як натяк на доцільність відставки тренера гірників. Просто «Рапід» із Бухареста позавчора настільки грамотно зіграв зі «східноєвропейським «Челсі», що батькові тепер не варто побоюватися, нібито його повернення на батьківщину може чимось зашкодити кар'єрі сина.

Цей матч у Дніпропетровську не викликав ажіотажу навіть після оголошення про зниження ціни на квитки вдвічі. Очевидно, пасивність уболівальників спричинила не лише холодна погода ( за якої, до речі, поле «Метеору» перебувало у просто відмінному стані). Більше віриться в інше: мало хто сподівався на перевтілення «Дніпра». Навіть у матчі з «Літексом» — суперником, якого, за європейськими мірками, цілком можна назвати пересічним (навіть у Болгарії команду з Ловеча називають «селяни»). Отож довгоочікувана перемога дніпрян могла б сприйматися зовсім не як подвиг, а як належне. Але не так сталося...

Свічку на вікні українці, за традицією, запалюють у пам'ять про померлих. У горнятко насипають житнього чи пшеничного зерна і ставлять туди свічу. Зернята символізують душі, а вогник — наш містичний, сердечний зв'язок із ними. 26 листопада ми спробуємо обігріти своїми вогниками оті 7 мільйонів душ, які в страшних муках відійшли з життя, так і не погодившись із неправдою режиму, який нищив церкви, грабував селянські родини, силоміць заганяв людей у колгосп, а «самостійників» виховував терором. Здавалося б, ступити крок назустріч, погодитись стати колгоспником — і утиски припиняться, буде пайок і більш-менш спокійне животіння. Однак селяни вперто не хотіли йти на компроміс із неправдою. І в 1932—1933 роках загинув кожен четвертий український селянин із території, що входила до складу СРСР. Коли ми про них пам'ятаємо — нам є чим пишатися.

В Італії в римському видавництві Viella вийшла друком книжка «Смерть землі. Великий Голод в Україні 1932-33 рр.», за редакцiєю Г. Де Роза і Ф. Ломастро («La morte della terra. La grande carestia in Ucraina nel 1932-33», a cura di G. De Rosa e F. Lomastro). Це збірник матеріалів конгресу, присвяченого 70-й річниці Голодомору в Україні, який відбувся у м. Віченца в жовтні 2003 р. під патронатом президента Італії. Місце проведення — Інститут суспільної та релігійної історії м. Віченца, президентом якого є видатний італійський історик Габріеле Де Роза, довічний сенатор Італійської Республіки.
Пропонуємо вашій увазі роздуми одного з учасників та організаторів конгресу Оксани Пахльовської, які лягли в основу її виступу на презентації цієї книжки в Італії.

Сьогодні в Україні офіційно починається виборчий процес. Триватиме він аж до травня, поки народним депутатам, обраним до парламенту V скликання, не видадуть мандатів. Уже із завтрашнього дня партії можуть подавати до Центрвиборчкому документи для реєстрації, зокрема списки кандидатів у нардепи. І щойно ЦВК зареєструє якусь політичну силу, та зможе починати агітацію. Хоча, чого гріха таїти, агітують у нас уже з літа.