Там, де шукають двері в потойбічне
Автор цих рядків народився і більшу частину свого дотеперішнього життя прожив при«розвиненому соціалізмі». Тобто в системі, за якої журналісту, навіть для того, щоб потрапити на завод з виробництва електрочайників, потрібно було здобути дозвіл сумнозвісного Першого відділу, а потім піддатися на прохідній процедурі принизливого обшуку. Тож коли групі журналістів включно з кореспондентом «УМ» запропонували відвідати найпотужніший у світі центр ядерних досліджень ЦЕРН, то збудження викликала не стільки можливість побачити майбутнє світової науки, як думка: як же тут будуть намагатися приховати «передові буржуазні наукові досягнення». Насправді ж «об’єкт» не обнесений парканом з колючим дротом, а до центрального адміністративного корпусу вели двері без жодних «вертушок» з одним охоронцем на вході, без автомата. Ніхто не цікавився нашими документами чи вмістом сумок.