У Дніпропетровську перед входом до будинку мерії розпочалася акція протесту проти проголошеного мерією статусу російської мови як регіональної. Як уже повідомляла «УМ», рішення про підвищення статусу «вєлікого і могучєго» міська рада схвалила 77 голосами у середу, посилаючись на притягнуту за вуха Хартію регіональних мов та мов нацменшин. Їх не зупинило навіть те, що проти цього виступили міський голова Іван Куліченко та прокурор Дніпропетровська Микола Горностаєв.

Віктор Ющенко, розпочавши свій виступ, засвідчив повагу до новообраного парламенту і виборця, який його (парламент) обрав. За словами Віктора Андрійовича, всі гілки влади мусять налагодити між собою тісну співпрацю. «Суспільство очікує від влади не ситуативної, а сталої, багаторічної гармонійної взаємодії, — зазначив Президент, — а надто — результату, який додасть державі та її громадянам впевненості й захищеності».

Хвилювалися всі, хоча деякі «старожили» й намагалися зробити вигляд, що їм ця Верховна Рада вже приїлася не менше, ніж манна каша в дитсадку. «Перший дзвоник», «перший клас» — з огляду на те, як часто у святкових парламентських кулуарах лунали ці слова, у випадкового перехожого могло скластися враження, що ніяке це не 25 травня, а 1 вересня, і вже точно не у вищому законодавчому органі, а в кращому випадку — в якомусь університеті. Жертвою хвилювання став навіть уже досвідчений-навчений Володимир Литвин. Востаннє відкриваючи сесію з крісла спікера, Володимир Михайлович розпочав, було, як завжди піднесено, говорити «Доброго ранку», аж тут з'ясувалося, що народна артистка України Ніла Крюкова, як і було заплановано депутатською групою з підготовки роботи ВР, уже розпочала натхненно («аж сльози на очах виступили!» — зізналася потім Ольга Герасим'юк) читати вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну».

Обмін лайками, погрозами, штовханина, силове витіснення членів територіальної виборчої комісії з-за столу президії Одеської облради — такими були найяскравіші моменти першого пленарного засідання нового представницького органу Одещини. Позавчора місцеві активісти Партії регіонів захопили тут трибуну й блокували підходи до президії. Щоб висловити протест проти силових дій «регіоналів», у тому числі — незаконного відкриття і ведення сесії представником ПР в облвиборчкомі Миколою Лобановим (за відсутності голови тервиборчкому), решта членів ОТВК на чолі з секретарем Оксаною Тимченко чверть години скандували з-за столу президії: «Це — незаконно!». Навіть екс-керівник області Сергій Гриневецький після споглядання «законності по-донецьки» не втримався від гучної репліки: «Догралися!..»

Можна бути захисником i обвинувачувати, можна підтримувати державне обвинувачення у суді i при цьому стати об’єктом обвинувачення сторони постраждалого. Таку юридичну логіку днями довів представник інтересів матері загиблого журналіста Георгія Гонгадзе адвокат Андрій Федур, який вимагає притягти до кримінальної відповідальності не абикого, а Генпрокурора Олександра Медведька й інших посадовців із Різницької. Причина — розголошення державної таємниці у справі Гонгадзе.

«Це може статися завтра, післязавтра, у вівторок або... найближчим часом. Я розумію, що вам як журналістам хочеться знати точну дату, але якби ми завжди знали, що буде в майбутньому, життя було б не таким цікавим», — познущався лідер Соцпартії Олександр Мороз у відповідь на запитання, коли ж його політична сила, Блок Тимошенко та «Наша Україна» нарешті створять коаліцію. Нервовий сміх журналістів перервала серйозна Юлія Тимошенко: «Думаю, людям ця «цікавість» [життя в очікуванні коаліції] вже набридла, суспільство хоче визначеності і стабільності». Лідерка БЮТ на вчорашньому брифінгу наголосила: коаліційна угода вже давно мала б бути підписана, і те, що цього досі не сталося, яскраво демонструє, який же насправді розгардіяш твориться в таборі «демократичної трійці». Але коаліція, переконана Юлія Володимирівна, буде. Не пізніше, ніж до середини червня — так сказав Президент, а його слова, на думку леді Ю, «багатого варті».

Фраза «вчора ввечері коаліційна угода між «Нашою Україною», Блоком Тимошенко та Соцпартією могла бути підписана» вже, мабуть, викликає у читачів гомеричний регіт. І недарма, адже ледве не щодня це «вчора» відкладається на невизначений термін. Колись «триєдина» опозиція так довго намагається знову стати владною коаліцією, що незабаром, мабуть, навіть найбільш політично підкованим українцям буде байдуже, чи дійсно коли-небудь підпишуть ту угоду і чиї саме «автографи» під нею стоятимуть.