На минулому тижні в Республіці Білорусь з'явився «двійник» Спілки письменників. Головна відмінність від «оригіналу» полягає в тому, що нова письменницька гільдія народилася вже «закоханою» в Лукашенко.
Тепер у країні існують «стара» Спілка білоруських письменників (СБП) і нова Спілка письменників Білорусі. «Старі» літератори пов'язують появу співзвучних у назві організацій із «зачисткою» громадянського суспільства напередодні президентських виборів.
«...Ми будуємо європейський дім, який гармонізує політику, гуманітарну, економічну, соціальну сфери. Це називається Європейський Союз. У нас є система оборонних, безпекових цінностей, яка називається Північноатлантичний альянс. Коли Україна говорить про систему копенгагенських критеріїв, було б дуже корисно в цьому колі обговорити і паралельні речі, які виникають: де місце України в системі інших цінностей? Як захистити свій європейський вибір аналогічними оборонними чи безпековими цінностями? Бо нема такого випадку, щоб країна пішла в Європейський Союз, а безпекову політику взяла десь із Місяця», — заявив український Президент Віктор Ющенко під час перших президентських слухань, торкаючись актуального та дискусійного в суспільстві питання членства України в НАТО.
Багатьом здавалося, що нашим командам в останніх матчах першого групового турніру Кубка Європи можна розслабитися, адже місця в наступному раунді вони гарантували собі заздалегідь. Особливо це стосувалося «Азовмашу», який навіть теоретично не міг уже змінити своє друге місце в квартеті А на перше. Тому маріупольці й програли у Франції «Шоле». А ось БК «Київ» налаштовувався на реванш за єдину поразку в групі G досить серйозно, оскільки міг скинути ростовський «Локомотив» з першого «перону» в разі перемоги з різницею у 9 і більше очок.
Мабуть, немає для київського «Сокола» у чемпіонаті Білорусі більш незручної команди, ніж мінська «Юність». З цими хлопцями українці завжди грають дуже важко і, що найнеприємніше, традиційно програють. На жаль, не став винятком і звітний матч, у якому український лідер регулярного сезону ВЧБ поступився з футбольним рахунком 0:1.
Матч групового турніру Кубка УЄФА 15 грудня проти «Герти» стане останнім для Олега Протасова на посаді головного тренера бухарестської «Стяуа». Про це повідомив генеральний директор клубу Міхай Стойка. Після тривалого періоду роботи за кордоном 41-річний український фахівець повертається на Батьківщину.
Життєвий принцип деяких вітчизняних товстосумів «Чому я багатий — бо не політик» (і навпаки) відразу захитався після недавнього повідомлення лідера ПР Віктора Януковича про те, що до партії і відразу до її виборчого списку приєднується відомий бізнесмен, президент ФК «Шахтар» Рінат Ахметов. Бо досі 39-річний олігарх усіляко відкараскувався від політики і сповна віддавався тільки улюбленому футболу та ще, звісно, бізнесу. Однак часи змінюються. І потенційний депутат Верховної Ради у зверненні, розповсюдженому його прес-службою, підтвердив свої наміри щодо участі у парламентських виборах.
Жахлива трагедія сталася у вівторок на території відомого 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних сил України «Десна». В нічних умовах на полігоні проводилися звичайні навчальні стрільби з танків, але наслідки бойової «практики» приголомшили навіть досвідчених військових.
Хоча більшість партій іще остаточно не визначилися з тим, як їм іти на наступні парламентські вибори, вони все ж поволі починають думати над тим, як виглядатимуть їхні списки або принаймні перші п'ятірки. Скажімо, Блок Ющенка «Наша Україна», створений наприкінці минулого тижня, визначиться зі списком на міжпартійному з'їзді, який заплановано на другу половину грудня. Але вже вчора голова виконкому НСНУ Микола Катеринчук оприлюднив першу п'ятірку своєї партії, яку рейтинговим голосуванням визначили на своїх конференціях «нашоукраїнці».
Схід, як відомо, справа тонка. Однак кадрова політика, що тут донедавна велася, здебільшого товстелезна та груба. Приміром, у «ядиній» Донеччині раніше існувало неписане, проте залізне правило — якщо ти досі не член Партії регіонів, то не бачити тобі керівної посади, як своїх вух.
І все ж, враховуючи місцеві традиції та реалії, нова влада, позбавляючись від політично заангажованих керівників, таки не стала звільняти всіх гамузом. Тому й сьогодні тут перебувають на посадах персони, які недавно гордо походжали в шарфах «Янукович — наш президент» і публічно волали про загрозу для Донбасу з боку «помаранчевої чуми», «бандерівців» тощо. А ось ті особи, яким усе ж довелося звільнити керівні крісла, на добрих півроку були принишкли, як миші в соломі. Але з наближенням весни, а точніше виборів, вони потроху почали оживати і нині прагнуть повернутися навіть не просто до публічної політичної діяльності, а й на свої колись утрачені посади. Саме на такі «маневри» нині дуже схожа ситуація навколо намагання звільнити з посади начальника КРУ в Донецькій області Ігоря Балика.
