Не лише у пересічного подолянина, який зазвичай оцінює загальну політичну ситуацію «на око», а й, думаю, у багатьох людей, котрі займаються політикою професійно, результати нового масштабного соціологічного дослідження викличуть, як мінімум, дві протилежні реакції. З одного боку, воно підтверджує здогади і дозволяє не одній особі впевнено вимовити: «Я так і знав», з іншого — дивує, бо засвідчує досить несподівані тенденції.

Що там казати, нинішня виборча кампанія на Донбасі розпочалася із веселої прелюдії – тобто зі сміху, яким тут супроводжувалося знайомство зi списками кандидатів у народні депутати від політичних партій. Однак далі стало вже зовсім не до втіхи, бо наступні події таки засвідчили справжній початок виборів, зведення про які в області часто-густо майже нічим не відрізняються від кримінальної хроніки. Отже, у Слов'янську ввечері невідомі побили керівника виконкому міської організації партії «Народний cоюз «Наша Україна» Леоніда Ситенка.Двоє нападників, дочекавшись потерпілого у під'їзді будинку, збили його з ніг і продовжували лупцювати руками й ногами. При цьому розбили окуляри та вибили зуб. А потім вирвали з рук кейс і зникли з місця пригоди.

Нову, «помаранчеву», владу в П'ятихатському районі чекали неабияк. Короткочасний голова Дніпропетровської облдержадміністрації Юрій Єхануров у тому міг пересвідчитися, як кажуть, на власні очі. Ледь стало відомо, що він рекомендує Президентові на посаду керівника райдержадміністрації «стару гвардію» — відразу піднялася на ноги громадськість, на початку травня було зібрано підписи невдоволених мешканців району під колективним зверненням, яке направили на ім'я глави держави, Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і самого Єханурова. Проте все вийшло за принципом «А Васько слухає та їсть». Того місяця Президент призначив на посаду голови П'ятихатської райдержадміністрації Олександра Жарова, який віддавна працював у структурах місцевої влади, а до останнього часу був першим заступником районного голови.

Свою зустріч з кіномитцями Голова Верховної Ради Володимир Литвин — російською з жахливим акцентом — розпочав у компліментарній тональності. Мовляв, чи думав колись я, простий житомирський хлопець, що матиму нагоду спілкуватися з такими видатними метрами кіно. (Звісно, ці слова Володимир Михайлович проголосив за велінням душі, а не тому, щоб виправдатися перед метрами за своє п'ятнадцятихвилинне запізнення). І в цьому сенсі панові Литвину позаздрить кожен: за столом конференц-залу Верховної Ради зібралися видатні режисери Нікіта Міхалков, Станіслав Говорухін, Микола Мащенко, Павло Чухрай, Тигран Кеосаян, актриса Альона Хмельницька... А зібрав таку поважну компанію Богдан Ступка — зустріч відбувалася в рамках кіновернісажу «Богдан Ступка запрошує друзів», який з 16 по 20 грудня проходив у Києві під патронатом Голови ВРУ Володимира Литвина.

У 2005 році в Україні значно побільшало свободи слова, покращилася ситуація зі ставленням до журналістів у порівнянні з роками правління Кучми. Принаймні такий висновок випливає зі щорічного моніторингу порушень свободи слова, проведеного Інститутом масової інформації спільно з моніторинговою компанією «Артикль 19» (Велика Британія).

Головного транспортника Львова намагалися спалити.
Скоєно напад на першого заступника начальника Одеського облуправління земельних ресурсів.
У Дніпропетровську невідомі побили депутата обласної ради.

Якщо спершу розміщені на найбільших вулицях столиці яскраво-червоні рекламні щити, на яких замість звичних «бігморд» або яскравих картинок красувався «сухий» напис білими літерами «Зупинимо корупцію! Криворіжсталь продано. На черзі НЗФ» привертали до себе увагу вже самою своєю нетиповістю, то згодом кияни перестали звертати на них увагу. Тим паче, що конфлікт навколо Нікопольського заводу феросплавів, який так яскраво спалахнув наприкінці літа, згодом зійшов із перших шпальт і топ-новин ЗМІ.

Учора Партію патріотичних сил перейменували на честь її нового лідера. Відтепер вона — «ППСУ Олександра Зінченка». «Патріоти» були змушені вдатися до такого кроку, бо відмовилися від вступу до Блоку Юлії Тимошенко (нібито через присутність у списку кучмістів, хоча в БЮТ кажуть — через надмірні «квотні» вимоги ППСУ), тож єдине, на чому тримається сякий-такий рейтинг їхньої політичної сили, — ім'я лідера. «Патріоти» сподіваються, що це підвищить популярність маловідомої партії. Хоча й авторитет Зінченка останнім часом падає. Його прізвище не звучить так гучно, як, скажімо, два місяці тому, та й судові баталії за обвинуваченнями президентського оточення в корупції О. З. наразі програє.

Попри хитке становище хокею в Україні, наша збірна впродовж семи років гідно захищає честь держави в елітному дивізіоні чемпіонатів світу. Причому основну ударну силу «синьо-жовтих» становлять представники насамперед російських клубів. Приємно, що наші легіонери в Росії, хоч як це пафосно звучить, мають почуття патріотизму й завжди при першій-ліпшій нагоді приїздять під прапори національної команди, навіть попри те, що преміальні за участь у світових хокейних форумах отримують із затримкою. Хоча напередодні останньої першості в Австрії у лавах збірної зріла думка про відмову від поїздки до Інсбрука. І головним лейтмотивом для невдоволених була навіть не заборгованість із виплат, а ганебне становище хокею в Україні. Спортсмени вимагали від державних структур змін у ставленнi до льодової гри, і після успішного виступу підопічних Сеуканда на чемпіонаті світу начебто намітився деякий злам.

Богдан Сильвестрович Ступка живе на Заньковецької, працює поруч, у Театрі Франка. Здається: та що там, будь-якого дня можна піти в театр і подивитися його віртуозні ролі, поспостерігати за міні-виставами, які він розігрує на прес-конференціях, отримати насолоду від іронічних реприз Ступки на протокольних публічних акціях. Ступка — Величина, але чи то ми пігмеї, чи ця Величина не вміщається в телевізор, чи список Майстрів закрили постановою партії, та Ступки чомусь мало в мистецькому просторі України.