В італійській провінції Ломбардія чудом удалося уникнути трагедії, схожої на ту, яка сталася минулої суботи у польському місті Катовіце. У місті Новегро, передмісті Мілана, минулими вихідними обвалився дах великого торговельно-виставкового комплексу. Перекриття зали площею 2600 квадратних метрів не витримало великої кількості снігу, який назбирався на ньому. На щастя, це сталося в нічний час, коли у приміщенні нікого не було. Але вдень виставку електронної апаратури та інформаційного обладнання, яка експонувалася в залі, як правило, оглядали 400 —500 осіб.

У київському парку імені Шевченка позавчора піротехніки знову влаштовували розкопки. Передували цьому звичайні «цивільні» справи комунальних служб, які під час проведення тут земляних робіт несподівано натрапили на артилерійський снаряд часів Великої Вітчизняної війни. Згодом на місце події виїхали рятувальники МінНС. Детально обстеживши небезпечну ділянку, піротехніки дістали із землі 24 снаряди калібру 75 мм. Пізніше їх відвезли на спеціальний полігон y село Підгірці, що в Обухівському районі Київської області, й там підірвали, повідомив прес-центр Головного управління МінНС у Києві.

З такими закликами звертаються до абонентів невідомі організатори так званої мобільної революції. Мета протесту — скасування плати за з'єднання та зниження тарифів.
Такі акції протесту проводяться уже не вперше. Торік мобільна революція боролася за зменшення вартості розмов. Коли ж ціни і справді впали з 2 гривень за хвилину до 1 гривні (між «чужими» абонентами) і з 1 гривні до 50 копійок (між «своїми»), то організатори зарахували собі цей результат як наслідок мобільної революції. І все ж «гаряча проблема» лишилася — це плата за з'єднання, яка становить 27 копійок (однакова у «Київстару» і UMC). Гроші начебто невеликі, але при кожному з'єднанні набігає чималенька сума. Американському і європейському абоненту, наприклад, поняття «плата за з'єднання» взагалі невідоме.

Як розповів журналістам віце-прем'єр-міністр із гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко, це передбачає перший блок проекту «Національного плану дій в інтересах народу України». Таку програму днями презентували в Кабінеті Міністрів. Крім того, медики планують, що вже цього року з'явиться реєстр лікарів України, затвердять «Етичний кодекс лікаря», створять Всеукраїнський центр охорони здоров'я матері і дитини, протягом 2007—2009 років будуть затверджені права пацієнта, а протягом 2010—2011 років усі відомчі медичні заклади перейдуть до комунальної власності і буде прийнятий Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування».

Сергій Ковальов двічі — на початку 1990-х — ставав депутатом російського парламенту (ВР і Держдуми). У січні 1994 р. його обрали першим Уповноваженим із прав людини РФ. Активна й послідовна антивоєнна позиція Ковальова, різка критика на адресу Кремля, виступи за мирне врегулювання чеченського конфлікту призвели до того, що в березні 1995-го Державна дума усунула його з посади омбудсмана.
За місяць Сергієві Адамовичу виповниться вже 75. Він — колишній дисидент, «шістдесятник», в'язень брежнєвських таборів — має великий авторитет у значної частини демократичної російської інтелігенції. Водночас численні прихильники «державного» і «прагматичного» підходу до проблеми прав людини в Росії вважають його необгрунтованим ідеалістом, чия безкомпромісність принесла суспільству більше шкоди, ніж користі. А російські націоналісти називають Ковальова одним із головних ворогів нації — головним чином, через його послідовне «західництво» в царині права й політики, прихильність до класичної ліберальної теорії, заперечення «путінщини» та ідей «особливого російського шляху».
Нині Сергій Ковальов (до речі, уродженець Сумщини) — лідер російського товариства «Меморіал», голова Фонду академіка Андрія Сахарова. В Україні він дуже часто знаходить «віддушину» для висловлення своїх поглядів. Наш діалог, організований за сприяння Антикорупційного комітету «Межа», стосувався передусім останніх конфліктів між Києвом і Москвою та перспектив двосторонніх відносин.

Як заклинання лунає з вуст керівника Радбезу Анатолія Кінаха та деяких чільних вітчизняних дипломатів теза про те, що після «маякової війни» все буде вирішено полюбовно на українсько-російських переговорах. Пристрасті навколо маяків, які, всупереч численним рішенням кримських судів, Росія не бажає повернути Україні, ніби затихли до 13 лютого — Дня святого Валентина, на який заплановане засідання українсько-російської комісії щодо Чорноморського флоту. Традиційно «братня любов» між Києвом і Москвою дозволяє Міністерству оборони Росії порушувати українське законодавство, зокрема закон про допуск іноземних військ на територію України. Нагадаю, що будь-які перемовини Москва часто використовує для затягування часу не на користь Україні. Так, у середині 90-х, затягнувши переговори про розподіл флоту, Росія встигла підняти на більшості кораблів та флотських баз радянського ЧФ свої триколори. Об’єкти й кораблі, віддані тоді Україні, були розграбованi росіянами буквально «до ручки»: де не вдавалося «демонтувати» двері — вибивали дверні ручки і т. п. Пізніше, в період «розвинутого кучмізму», навіть підписані з позиції сили і на вигідних для Москви умовах Базові угоди щодо флоту між РФ та Україною не виконувалися.

Через місяць після новорічної «газової війни» з Росією Україна переживає нове загострення в цій самій царині: Кабінет Міністрів із великими проблемами укладає угоду про спільне підприємство для поставок газу в Україну з посередником — одіозним «Рос-укренерго». Вчора уряд відклав розгляд документів про створення СП до третьої години, перед тим уже було кілька днів напруженої роботи з представниками «РУЕ». І, певно, не лише днів. Адже найбільша опонентка чинного Кабміну, його попередня глава — Юлія Тимошенко — вже встигла заявити, ніби угоду про СП із «Росукренерго» було підписано тихцем у п'ятницю. Кабмін і «Нафтогаз України» спростували такі дані.

Полку охочих підтримати Олександра Омельченка на виборах київського міського голови постійно прибуває. Кандидата, якого на мерське балотування благословила «Наша Україна» (О.О.О. минулого року формально перейшов до лав НСНУ), встигли підтримати і блок «Євген Марчук—«Єдність», і есдеки (про них трохи нижче), а віднедавна — ще й Народний блок Литвина. Позавчора політична сила голови парламенту підписала з Омельченком відповідну угоду. Коментуючи цей документ, Володимир Литвин сказав, що НБЛ не просто підтримує людину, «яка діє професійно, компетентно, яка має заслуги перед містом», а й виходить із того, що Омельченко реалізовуватиме ті політичні засади, які напрацьовані Народним блоком Литвина, повідомляє УНІАН.

Учора здійснилися одна з давніх мрій Соціалістичної партії України: СПУ стала повноправним членом Соціалістичного інтернаціоналу — організації, яка об'єднує понад півтори сотні соціалістичних, соціал-демократичних та робітничих партій усього світу. Рішення про прийняття до своїх лав СПУ було затверджене на засіданні ради Соцінтерну в Афінах, повідомляє прес-служба партії.