Якщо європейські дівчата мріють про принца на білому коні, то в африканських ця мрія виглядає трохи інакше: вони чекають білого принца на коні.

Проблема обманутих квартирних інвесторів перебуває на контролі в секретаріаті Президента. За дорученням Віктора Ющенка днями на Банковій під головуванням заступника голови секретаріату Івана Васюника відбулася нарада, де було розглянуто ситуацію, що склалася навколо інвестиційно-будівельної групи «Еліта-Центр».

Коли перша велика будівельна «бульбашка» гучно луснула, серед людей, які вклали в неї гроші, з'явилося багато охочих виправдати шахраїв. Мовляв, насправді «Еліта-Центр» — чесна компанія, яка справді хотіла побудувати житло своїм вкладникам. Однак «відомо ж», що великим будівельним монстрам на кшталт «Київміськбуду», «Познякижилбуду» тощо, які контролюють майже весь столичний ринок нерухомості, невигідна поява «новеньких», які, чого доброго, ще посприяють падінню цін на житло, будуючи його не з шаленими прибутками, а «по-чесному».

Папір, на якому друкуватимуть виборчі бюлетені, матиме яскраво-фіолетовий колір. Сам же «табель» для виборчих галочок нагадуватиме рушник: він матиме 21 см завширшки і 78 см завдовжки. Форму бюлетеня затвердила на своєму позавчорашньому засіданні Центральна виборча комісія, повідомляє УНІАН.

Цьогорічні перегони перетворилися на справжній кандидатський «бум». Мабуть, таки мають рацію ті фахівці, які кажуть, що Помаранчева революція пробудила в українців невгамовне бажання власноруч братися за державотворчість. Особливо ця теза поширюється на тих, хто має хоча б сякий-такий вплив у громадському житті. От і маємо півсотні списків на виборах до парламенту. Всі ж бо вважають себе найгеніальнішими, найексклюзивнішими та сотнями інших «най».

Іноді складається враження, ніби щоразу, коли перемовини учасників революції виходять на якусь конкретику, з'являються речі, які відштовхують переговірників назад, до початку. А ще здається, що дехто кидає подібні ініціативи насамперед для того, щоб із певних міркувань відкласти створення коаліції на поствиборчий період — зокрема для того, щоб у час всіляких форс-мажорів вибити собі якомога «козирніші» умови.

Відносне «перемир'я», протягом якого місцевих активістів НСНУ не лупцювали тільки, скажімо, за помаранчеву символіку, закінчилося. І нині з наближенням виборів фактично не минає жодного дня без повідомлень про напади на «наших» агітаторів. Тобто на тлі голосного скигління «апазиціонерів» щодо використання владою адмінресурсу опоненти «помаранчевих» нітрохи не гребують застосуванням «каміньресурсу».

МВС усе більше засмоктують судові баталії з учасниками виборчих перегонів. Це пов'язано з тим, що міністр внутрішніх справ Юрій Луценко переконаний, що, згідно з законом, має право повідомляти громадськості про криміналітет, який ховається у списках партій та блоків, як на загальноукраїнському, так i місцевому рівнях. I дійсно, ЦВК уже почала знімати з реєстрації окремих кандидатів, які мають непогашену судимість i нардепами стати не можуть.

Досі більш-менш боєздатним і офіційно визнаним осередком української духовності за кордоном вважався Культурний центр України в Москві. Хоча і його активність до розмаху аналогів, що працюють в Україні, — Британська Рада, Швейцарська культурна програма «Про Гельвеція», Французький культурний центр, «Гьоте-Інститут», Польський інститут у Києві, — відверто не дотягує.