Як відомо, невдовзі після прийняття рішення про проведення Олімпіади-2008 у Пекіні китайці оголосили, що збираються виграти на батьківщині неофіційний командний залік. У всіх частинах Піднебесної республіки закипіла робота, і на її проміжному етапі — в Афінах — уже можна побачити результати. У зв’язку з цим, проектуючи грецьку дійсність на наші реалії, хочеться зауважити, що піклуватися про спортсменів треба не тільки під час передвиборчих перегонів, а впродовж довгих років їхнього становлення (8—10), тільки за таких умов можна по-справжньому бути причетним до олімпійських успіхів, і успіхи ці будуть частішими та невипадковими. В Афінах же першим прозвучав китайський гімн — на честь Їфу Ванга, незворушного 43-річного дядечка з чималим черевцем, який зі своїм пневматичним пістолетом на 10-метровій дистанції виявився влучнішим за росіянина Михайла Неструєва. І друге «золото»-2004 — з пневматичною гвинтівкою — виграла китаянка Лі Ду. А невдовзі, продемонструвавши фантастичну виучку (іноді віриться у байки, що азіатів тренують палицями, як собак), представники КНР перемогли у двох видах синхронних стрибків у воду.

У четвер увечері «Іллічівець» виявився єдиною з українських команд у Кубку УЄФА, хто не здобув перемогу, але й суперник у нього був найсерйозніший. Хоча це вже не та «Аустрія», яка 5:1 громила «Шахтар», і дехто з її гравців не брав участі в матчі через травми, декілька прізвищ, зокрема, кандидатів до збірної Чехії Сьонка й Вахоушека, привертали до себе увагу. Втім, хоч «Іллічівець» цього року й дебютує у єврокубках, у складі маріупольців також є окремі досвідчені бійці, загартовані в серйозних донецьких, київських та московських клубах.

У сучасному футболі не буває дрібниць, тим більше коли йдеться про підготовку до битви за путівку в Лігу чемпіонів. Особливо це стає помітним при порівнянні успіху «Шахтаря» та фіаско «Динамо». Скажімо, президент столичного клубу Ігор Суркіс дорікнув услід звільненому Олексієві Михайличенку, що він полінувався особисто переглянути перед очним двобоєм гру «Трабзонспора», а Мірча Луческу з'їздив у Бельгію й пошпигував за «Брюгге». Щоб підкреслити важливість для головного тренера особистого перегляду гри суперника, згадаємо, яку інформацію привіз наставникові «Брюгге» його помічник: він відзначив гру Гюбшмана, Батісти і поставив знаки оклику навпроти прізвищ Плетикоси, Срни, Агахови, Флорі й Тимощука. У стартовому ж складі гірників у Донецьку на поле вийшли лише два з шістьох «найнебезпечніших». А от Луческу не помилився.

Завдяки підлим папараці вже відомо, що в апогеї сьогоднішньої церемонії відкриття Олімпіади вогонь у чаші запалить баскетболіст Нікос Галліс, олімпійський гімн заспіває Бйорк, а головна спортивна арена Афін, куди вже не купити квитків навіть за тисячу євро, перетвориться на символічне озеро з човником, інсценізувавши перед тим фрагменти античної історії. Не потрібно було й папараці, аби дізнатися, що синьо-жовтий прапор на Олімпійський стадіон попереду української делегації внесе плавець із Броварів Олег Лісогор. Утім далеко не все так буденно. Ця Олімпіада наповнена особливим, сакральним сенсом, адже святкові, ще не повністю прибрані від будівельної техніки Афіни майорять транспарантами «Ласкаво просимо додому, Олімпіадо!». Саме на цій землі змагалися перші олімпіоніки, за 800 років до настання Христової ери примирюючи «воюючі сторони» Греції. Саме в Афінах у 1896 році відродився олімпійський дух і відбулися перші Ігри сучасності. І ця, наймасовіша в історії, ХXVIII Олімпіада має стати своєрідною відповіддю тривожним викликам ХХІ століття. Змагайтеся, а не воюйте. Доводьте свою перевагу і престиж своїх країн у чесній спортивній боротьбі, а не в «гарячих точках». Будьте щирими, а не піартеся перед телекамерами. Беріть участь і, якщо можете, перемагайте. Швидше, вище, сильніше. І кожен уболіватиме за наших із тією самою щирістю, що й у І тисячолітті до нашої ери...

Ніхто не сумнівався, що в повторному матчі другого кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів між «Шахтарем» та «Пюніком» дива не станеться. Існували лише побоювання, що експерименти зі складом, які можна було передбачити, деяка розслабленість та важкий від зливи газон завадять гірникам перемогти. А це було вкрай небажано, оскільки Україні треба зміцнювати свій рейтинг в УЄФА.

Ось і закінчилися чемпіонати Європи серед молодіжних збірних віком гравців до 20 років. Ані наші хлопці в Чехії, ані дівчата у Франції не здобули нагород. Юніорська збірна ледь не вилетіла з десятки, яка дає право участі в наступній першості континенту без кваліфікаційного турніру. А от «слабка стать» на чолі з 18-річною запоріжанкою Олександрою Горбуновою, яка прибула на цей турнір просто з іншого чемпіонату, U-18, посіла доволі високе п’яте місце.

Незважаючи на очевидну різницю у класі «Іллічівця» та «Бананца», напередодні повторного поєдинку цих команд у Єревані ніхто не поспішав визнавати, що долю протистояння на цьому етапі Кубка УЄФА вже вирішено. Український тренер Микола Павлов був обережним у прогнозах, швидше, щоб не наврочити. А вірменин Оганес Заназян сподівався, що його підопічні скористаються непереконливістю оборони маріупольців. Також господарі сподівалися на підтримку «дванадцятого гравця», але навіть вільний вхід на Республіканський стадіон привабив лише 5 тисяч глядачів. Мабуть, вірмени просто втомилися від українського футболу. Крім того, що жереб постійно зводить наші збірні в усіх можливих відбіркових турнірах, цього разу зіткнулися в єврокубках одразу дві пари клубів. Лише двома днями раніше на тому ж стадіоні грав донецький «Шахтар». Додамо, що телетрансляція цього матчу не зацікавила жоден із загальноукраїнських каналів. Воно й зрозуміло: якщо вже зустріч чемпіонів двох країн не була привабливою, то що вже казати про гру команд нижчого класу.