18 травня 1944 року врізалося в історію України як день абсурдного й жахливого злочину. Тоді враз, рішенням радянського уряду, цілий народ був виселений за межі батьківщини. Кримськотатарські вчителі, художники, селяни, ремісники, малюки й пенсіонери, нічого не розуміючи, у товарних вагонах, під дулами автоматів рушили в невідомість. Крим не вважався на той час територією України. Але історично і географічно завжди був пов'язаний саме з нею. Тому жах, що стався на півострові 62 роки тому, є і нашою, українською, трагедією. А відродження самобутності кримських татар, які повернулися на рідну землю, є державною турботою. Кореспондент «УМ» познайомилася з активістами дитячо-юнацької організації «Мелевше», яка за сім років перетворилася з невеликої «школи на дому» у справжній центр національного розвитку українських татар.

Переговорний тайм-аут «Нашої України» тривав не більше дня. Принаймні це випливає зі слів лідерів Блоку Тимошенко.
Як ми вже повідомляли, «НУ» вирішила призупинити участь у переговорах про створення коаліції. Вони вдалися до цього кроку, аби їхні союзники виправилися чи принаймні пояснили свою позицію з приводу розподілу посад, за якою Прем'єром мала стати Тимошенко, а спікером Верховної Ради — соціаліст Мороз.

У понедiлок міністр культури і туризму Ігор Ліховий офіційно представив голову недавно створеної Державної служби кінематографії Ганну Чміль.
Із 9 грудня 1995 року по 21 серпня 2001 року Ганна Павлівна була заступником міністра культури і мистецтв України, а з 21 серпня 2001-го по 1 серпня 2003-го — заступником державного секретаря Міністерства культури і мистецтв. Її звільнення в 2003-му на прохання деяких трудящих викликало справжню бурю в кінематографічному середовищі, відстоювати «хорошого чиновника» приїздила з Одеси навіть байдужа до владних розборок Кіра Муратова.
Учора, фактично в перший робочий день, Ганна Павлівна дала перше інтерв'ю «УМ».

Закінчується процес розпаду колишньої Югославії. У Відні тривають переговори про майбутній статус сербської провінції Косово, де мешкають переважно албанці, які не бажають залишатися у складі Сербії на будь-яких умовах. А в 650-тисячній Чорногорії, яка на цей час є «меншою сестрою» у державному союзі Сербія і Чорногорія, найближчої неділі відбудеться референдум про повну незалежність. Як уже станеться: чи переможуть прихильники незалежності, чи перемогу святкуватимуть прихильники союзу із Сербією, але назріле питання, яке розпочало переростати в агонію, потрібно вирішити.

«Нарешті цей фільм жахів закінчився», — такою була перша думка після фінальної сирени позавчорашнього матчу зі словаками не лише в українських прихильників хокею, а й у самих спортсменів. З понуреними від сорому обличчями вони промайнули крізь шеренгу журналістів у так званій мішаній зоні, через яку організатори зобов'язали проходити хокеїстів після завершення кожної гри. 70-й чемпіонат світу збірна України завершила третьою поспіль поразкою з великим рахунком. Після розгромів від росіян і білорусів «синьо-жовті» отримали ляпаса і від команди Словаччини — 0:8.

У мене є приятелька, яка тримає в руках «ключі» від багатьох таємниць знаменитих українців — вона впорядковує унікальний архів Української вільної академії наук (УВАН) у Нью-Йорку. Одного разу, ніби між іншим, вона запитала, чи не хочу прочитати один неймовірно цікавий лист. І поклала переді мною течку з білими стандартними аркушами — сторінок 200, напевне.
«Ти хотів знати, що нас розлучило? Спробую розповісти...» — було написано, як епіграф, вгорі на першій сторінці. Так розпочинався лист матері до сина. Лист Оксани Линтварьової-Чикаленко до свого сина Левка — із Нью-Йорка до далекого Челябінська. Лист матері, яка загубила свого сина в 1941 році й віднайшла його сліди лише через 54 роки... Тієї самої Оксани Юріївни, чия родина була близькою з Михайлом Грушевським і Антоном Чеховим, Юрієм Яновським і Юрієм Шевельовим, Володимиром Свідзинським та багатьма іншими знаковими особами ХХ століття.

Нещодавня звичайна робоча нарада міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з керівниками обласних управлінь Державтоінспекції за підсумками їхньої роботи за чотири місяці поточного року призвела до несподіваних підсумків. Адже, виказуючи своє бачення перспектив діяльності служби, керівник МВС дав зрозуміти присутнім, що структурне реформування Державтоінспекції закінчено і що «експериментів більше не буде».

Торік, зважаючи на щедрий урожай боровиків, пік якого у прикарпатських лісах припав на серпень, насушити та намаринувати білих грибів не зміг лише лінивий. А дехто з ініціативніших людей (минулого року «дикоростучим бізнесом» в області займалося одинадцять суб'єктів підприємницької діяльності) зумів навіть примножити власні капітали, якщо свідомо не конфліктував із законом.