Учора в штаб–квартирі НАТО в Брюсселі відбулося надзвичайне засідання Ради міністрів закордонних справ 26 країн–членів НАТО, на якому обговорювали ситуацію в Грузії. Рада також провела окрему сесію з послом Грузії при НАТО, і він поінформував міністрів про останні події в театрі постбойових дій. У рамках учорашнього надзвичайного саміту також мало відбутися засідання Росія—НАТО стосовно подій у Південній Осетії. Але напередодні Моск­ва відкликала свою заявку на проведення термінового засідання Ради Росія—НАТО. Про це повідомив представник Росії при НАТО Дмитро Ро­гозін. «Нам це засідання вже не потрібне», — заявив він.

Президент Пакистану Первез Мушарраф позавчора ввечері подав у відставку. Він вирішив не очікувати парламентських слухань про імпічмент із заздалегідь відомим результатом і піти самому, хоч якось зберігши при цьому обличчя і... життя. Правляча коаліція звинуватила його в зловживаннях та порушенні Конституції, за що в Пакистані передбачено смертну кару. Мушарраф заявив в емоційному виступі на телебаченні, що процедура імпічменту «зашкодила б національним інтересам Пакистану». Більшість свого виступу Мушарраф присвятив переліку своїх досягнень упродовж дев’яти років перебування на посаді президента і зазначив, що висунуті проти нього звинувачення неможливо довести.

Відтік капіталу впродовж збройного конфлікту склав сім мільярдів доларів, повідомив віце–прем’єр Росії, міністр фінансів Олексій Кудрін під час прес–конференції в Москві. Таку ціну Росія заплатила за воєнну інтервенцію до Грузії лише за два торгових дні, які передували вчорашньому повідомленню про вивід російських військ із Грузії. «На шість мільярдів у п’ятницю 8 серпня та на один мільярд у понеділок 11 серпня», — повідомив Кудрін. Але уточнив при цьому, що йдеться не про чистий відтік капіталу, а про валовий. Міністр фінансів також повідомив, що, за його оцінками, чистий притік закордонного капіталу до кінця 2008 року буде нижче за прогноз Центробанку Росії, встановлений на рівні 30—40 млрд. доларів.

Після 15–місячного переговорного марафону позавчора ввечері у Варшаві було нарешті парафовано угоду про розміщення на території Польщі елементів американського протиракетного щита та однієї батареї американських ракет «Патріот» чисельністю 96 одиниць. Прем’єр–міністр Польщі Дональд Туск наголосив, що парафування документа не означає кінець переговорів. «Залишається ще узгодити кілька технічних питань», — цитує слова глави уряду «Газета виборча».

25 листопада у Гренландії відбудеться референдум щодо розширення автономних прав. Цей найбільший у світі острів із 1721 року належить Данії. Якщо врахувати, що 1979 року Данія надала ескімосам, які становлять 88 відсотків населення Гренландії (решта — мішанина ескімосів і данців), найширшу з можливих автономію, то майбутній референдум можна вважати останнім кроком острів’ян до незалежності. Формально главою цієї арктичної території є королева Данії Маргрете ІІ. За Данією також залишаються закордонна та оборонна політика, нагляд за дотриманням законодавства. Все інше ескімоси вирішують самостійно. Гренландія має власний біло–червоний прапор (білий колір символізує лід, а червоний — фіорди) та державний герб — полярний ведмідь.

Релігійні авторитети Непалу почали шукати дівчинку віком три–чотири роки, яка буде проголошена новою Кумарі, тобто «живою богинею», повідомляє з Катманду про цю багатовікову традицію агенція «Рейтер». Астрологи Непалу вивчають гороскопи всіх кандидаток, які мають належати до старовинного буддистського роду Шак’я. Теперішня «жива богиня», 11–річна Пріті Шак’я, складе свої повноваження під час традиційного індуїстського фестивалю, який пройде у жовтні в місті Дасайн.

Місто Горі, що розташувалося за 60 кілометрів на схід від Тбілісі, є ключовим перехрестям між східною та західною частинами Грузії, тому вже в перший день війни російська авіація піддала його бомбардуванням, які тривали і в наступні дні. Саме страшні картини бомбардувань Горі та страждань його мешканців облетіли телеекрани світу. Попри оголошене Москвою перемир’я та згоду дотримуватися плану Ніколя Саркозі, російські війська надалі залишаються в Горі. Хоча більша їх частина вчора відійшла в напрямку Південної Осетії після того, як тотально спустошила і пограбувала місто, але окремі підрозділи залишилися, щоб «передати контроль над містом грузинським збройним силам». «Усі будинки перебувають у нормальному стані, функціонує водо– та енергопостачання», — рапортує представник міністерства оборони РФ В’ячеслав Борисов.

Ізраїльський уряд запропонував палестинцям мирний договір, відповідно до якого Ізраїлю відходить 7,3 відсотка території Західного берегу Йордану, де буде збережено частину єврейських поселень. А в обмін на ці кращі землі палестинцям пропонують території в пустелі Негев, які еквівалентні 5,4 відсотка території Західного берега. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, офіційні особи Палестинської Автономії підтвердили факт отримання плану, але від­разу заявили про його повну неприйнятність. Із­раїль наполягає, щоб кордон між його територією і Західним берегом Йордану проходив там, де вже зведена розподільча стіна. У плані враховуються інтереси палестинських біженців та питання безпеки, але нічого не сказано про спірний статус Східного Єрусалима, який палестинці бачать столицею своєї майбутньої держави.

Російська пропагандистська машина пройшла добрий вишкіл під час двох воєн у Чечні, втім навіть у мирні часи пропагандистська війна росіян тривала. «Хороші» радянські традиції не забуті: російська преса виступає під гаслом «Один народ, один Путін, одні ЗМІ». Західні ЗМІ, які донедавна писали про закінчення «холодної війни» та вітали братання з уже «демократичною» Росією, тепер у розгубленості: деякі з них підшуковують слова виправдання для Росії та водночас — співчуття до Грузії, інші відважилися визнати хибність попередніх оцінок Росії і тепер відверто називають агресію агресією.

Перший день російсько–грузинського конфлікту ще дозволяв робити припущення, що він виник волею обставин, але його розвиток у наступні дні не залишив сумнівів — ідеться про добре сплановану операцію Кремля. Ймовірно, плани анексії частини чи всієї території Грузії розроблялися довго, але остаточно стали помітними з липня цього року, коли військові літаки Росії розпочали «випробовувати» грузинський повітряний простір, а осетини — обстрілювати території Грузії з московської «гуманітарної допомоги». Запальні грузини, звичайно ж, відповідали на провокації, а в емоційного Саакашвілі уривався терпець і він потрапив у розставлену Кремлем пастку. Грузинський президент чітко бачив, що добігає кінця московська операція «обрізання Грузії» від Південної Осетії та Абхазії.
На думку незалежних експертів, теперішня інтервенція Росії до сусідньої країни має за мету «тотальне підкорення та приниження Грузії», повалення законно обраної влади та встановлення маріонеткового режиму, як це було зроблено в Чечні.
Нездатність Заходу та світового співтовариства (зокрема і в особі ялової Ради Безпеки ООН) розв’язує руки російським агресорам на майбутнє. До такого висновку приходить, зокрема, і московське видання «Комерсант». Безумовно, що більшість російського суспільства в ці дні неприховано демонструє свої імперіалістичні переконання, які привило йому російське телебачення. Але в кожному тоталітарному режимі є мисляча меншість. Російський журналіст Олег Панфілов заявив у інтерв’ю польській «Газеті виборчій»: «Якщо світ раз дозволив Росії під благим претекстом «наїхати» на Грузію, то наступною може бути будь–яка країна».