Чоловіча та жіноча збірні України швидкісний (шість матчів за 18 днів) відбірковий цикл Євро-2005, на жаль, розпочали з поразок, хоча й грали удома. Щоправда, справжньою підтримка була лише в Південному, де в спорткомплексі-красені зібралося 1650 глядачів, тоді як за грою дівчат у Києві спостерігала лише сотня (!) чоловік. Звичайно, столиця дивилася футбольну трансляцію. Враховуючи, що за збірну Євгена Борзилова майже в повному складі грає «Козачка», надалі суперників краще приймати в Запоріжжі.

Тепер, сподіваюся, усім зрозуміло, чому континентальні середняки і аутсайдери мріяли у першому матчі потрапити на учасників Євро-2004, або просто перевантажених у минулому сезоні фаворитів. Початок вересня — це чи не єдиний момент у відбірковому циклі, коли “маленьким” дається шанс створити сенсацію. Далі всіх у суботу пішла збірна Албанії, яка перемогла чемпіонів Європи. І це при тому, що греки у Тірані вийшли на поле в оптимальному складі, у якому був відсутній лише один iз “героїв” — захисник Деллас. Утім саме оборона і підставила Отто Рехагеля, дозволивши албанцям вже до 11-ї хвилини двічі “розписатися” у воротах Нікополідіса. Німецький наставник еллінів розумів, що підопічних від “золотої сплячки” може пробудити щось надзвичайне, і ще до перерви зробив, здавалося б, дві ризикованих заміни. Замість захисників вийшли гравці атакуючого амплуа — Яннакопулос і Цартас. Саме ці двоє і організували гол у першому таймі, але організований захист господарів більшого гостям зробити не дозволив. У підсумку, бюджет найбіднішої країни Європи опинився під загрозою, оскільки прем'єр-міністр Албанії пообіцяв футболістам премію у розмірі 500 тис. доларів за перемогу над греками, а це суттєва сума для маленької балканської держави.

Клубний баскетбол має на континенті настільки насичений календар, що для відбіркового циклу Євро-2005 залишилося маленьке “віконце” у три тижні. Завтра у групі “С” перший матч проведуть чоловіча та жіноча національні збірні. Команда Геннадія Защука останній етап підготовки завершила... святом у Південному, де на честь відкриття нового суперсучасного комплексу “Олімп” зустрічалася у товариській зустрічі зі збірною Білорусі. До речі, стартовий кидок зробив олімпійський чемпіон Афін, штовхальник ядра з Одеси Юрій Білоног.

Ваління лісу поки що не є олімпійським змаганням. Проте це тільки поки що. В Європі, приміром, цей вид спорту вже став звичним і досить престижним. В Україні ж ваління лісу —зовсім молодий вид спортивних змагань. Хоча ліси й лісоруби існували в нашій країні споконвіку, змагання почали проводити лише 7 років тому.

Напередодні Олімпійських ігор в Афінах керівництво НОК України, яке загартоване ще союзною чиновницькою школою, видало план — 25 нагород. І перший підсумок — ми не добрали дві медалі. Як і в Атланті-96 та Сіднеї-2000, українські спортсмени зупинилися на позначці «23». Щоправда, дехто підкреслює, що якість цього разу найвища за незалежні роки. Хтозна, можливо, краще для об'єктивного аналізу відкинути математичні розрахунки, а визнати суттєве порушення традицій. І де шукати пояснення безмедальності популярних в Україні боксу, чоловічої важкої атлетики, греко-римської боротьби. На тлі успіхів на чемпіонатах Європи і світу можна сміливо назвати розчаруванням наш «недобiр» у легкій атлетиці (Блок і Лебедь), плаванні (Лисогор і Силантьєв), стрибках у воду (Жупіна і Володьков). Не зрозумілою залишилася і позиція НОК щодо невключення в делегацію Інеси Кравець, Дениса Готфрида та чоловічої легкоатлетичної естафетної команди 4х100. Якщо на цих атлетів не розраховували, то навіщо вони «пахали» чотири роки, самотужки долаючи всі проблеми. Натомість на 245 наших спортсменів у Афінах приходилося 139 (!) чиновників.

Футболістам «Дніпра» було важко налаштуватися на повну самовіддачу у повторній зустрічі зі словаками. Впевнена перемога над «Петржалкою» на виїзді, за словами головного тренера дніпропетровців Євгена Кучеревського, стала «чортом у підсвідомості», якого господарі поля здолати так і не змогли. Хоча не скажеш, що не старалися. В обох таймах біля воріт гостей виникало безліч моментів. Часом навіть було важко збагнути, як їх можна змарнувати. До того ж дуже впевнено зіграв у воротах Липчак, який у першому матчі на полі не з'являвся. Навіть пенальті від Назаренка у середині першого тайму він взяв, немов на тренуванні! А скільки разів братиславський воротар ставав переможцем у двобоях із дніпрянами, які виходили віч-на-віч, важко й перерахувати. Тільки Костишин і зумів його переграти під завісу першого тайму.