Візит Юлії Тимошенко до Сполучених Штатів Америки знову активував одну з улюблених «фішок» «антипомаранчевого» табору: про «підозрілі» контакти колишніх провідників Майдану з «дядечком Семом». Після парламентських виборів і особливо після відвідин Вашингтона Прем'єр-міністром Януковичем у грудні 2006-го його соратники на деякий час відклали свої саркастичні шпильки в дусі «американських валянок» у загашник. Тепер спробували витягти знову, але «зброя» вочевидь притупилася — натяки на пошуки «помаранчевою» опозицією фінансової підтримки з боку США доходять хіба до сердець найзатятішого комуністично-«регіонального» електорату. По-перше, «заслані агенти ЦРУ» так відкрито, та ще й пишаючись цим, на прийоми до американської верхівки не їздять. А по-друге, як же тоді бути із вищезгаданим вояжем до Штатів Віктора Януковича — не звинувачувати ж і його у «чомусь такому»...

Площі, зайняті в Україні під цю культуру, зростають лавиноподібно. Тільки у нинішньому році, порівняно з минулим, — вдвічі. Рентабельність для господарств, які експортують насіння ріпаку, — близько 50 відсотків. Але значно перспективніше було би переробляти його на місці.

У числі 219 газети «Україна молода» за 24 листопада минулого року було опубліковане інтерв'ю французького бізнесмена, нащадка славетної родини українських меценатів Терещенків — Мішеля Терещенка під назвою «Я вирішив жити в Україні не для того, щоб повернути статки моїх предків». Значна частина української громадськості цю публікацію сприйняла неоднозначно, насамперед через висловлені паном Мішелем претензії на будинок, який належав Терещенкам, де нині розташований Національний музей Тараса Шевченка.
«Мені здається, ця будівля в не належному стані. Президент України нещодавно видав указ, і цей музей має переїхати в інше приміщення. І, звичайно, ми представимо свій план розвитку цієї споруди. Особисто я хотів би зробити з маєтку, що на бульварі Шевченка, один із визначних музеїв Києва», — сказав зокрема з цього приводу Мішель Терещенко.
Отже, як переділ столичної власності може вплинути на розвиток української музейної справи загалом і Національного музею Тараса Шевченка зокрема? Відповісти на ці запитання ми попросили авторитетного музеєзнавця Миколу Біляшівського, який і сам походить із роду «старої київської інтелігенції». Як відомо, захоплені своєю справою люди можуть говорити про неї безкінечно. Так і в нас трапилося — запланований діалог якось сам собою перетворився на пристрасний монолог пана Миколи, який і пропонуємо вашій увазі.

Останні події навколо об'єктів культурної спадщини в Києві по праву претендують на найвищі щаблі у рейтингу «Рейдерство та нехлюйство року». З кожним днем втрачає свої території та об'єкти «Київська фортеця», «Мистецький арсенал», претензійністю та унікальністю якого ми захоплювалися ще зовсім недавно, страждає від неефективного менеджменту та банального разкрадання бюджету, Будинок трамвайників, що стояв на набережній Дніпра, просто згорiв... Громадськість на цей вандалізм реагує, як може: критичні статті у пресі, «круглі столи», публічне обговорення на тему «Що таке культурна спадщина і як її порятувати». Пробі!

Попри скептичне ставлення деяких спортсменів і фахівців до континентальних першостей, тим паче в закритих приміщеннях, 29-й чемпіонат Європи зібрав пристойний склад учасників.151276

Без нагород повернулася українська збірна з 47-го чемпіонату світу з лижних видів спорту, що в неділю завершився у Саппоро. Зауважмо, такі змагання в Азії проходили вперше. Шансів зійти на японський подіум в останні два дні чемпіонату в наших спортсменів фактично й не було.

Українська футбольна весна стартувала зі скандалу з приводу чергового «лівого» пенальті на користь «Динамо», бразильського «голепаду» та з'ясування стосунків голландськими тренерами