Пристрасті довкола вовків, збурені після судового позову Київського еколого–культурного центру до Держкомлісгоспу про обмеження полювання на них, а також пропозиція природоохоронців занести цих хижаків до Червоної книги України і взагалі припинити на них полювання примусили поцікавитись, наскільки обґрунтовані такі ініціативи.

Щорічно близько півтисячі іванофранківців страждають від укусів бродячих псів. Пік собачої агресії, як підтверджує статистика, припадає на зиму, коли до міста в пошуках їжі збігаються, поповнюючи місцеві зграї, тварини з довколишніх населених пунктів і лісових масивів. Проте ніхто достеменно не знає, скільки всього бродячих собак нині населяє обласний центр.

«УМ» уже не вперше пише про Молочний лиман — гідрологічний держзаказник Азовського моря, який слугує чи не єдиним нерестилищем пеленгаса (далекосхідної кефалі). Риба запливає сюди, аби відкласти ікру, а восени разом із мальком повертається у відкрите море. Одначе східні вітровії невтомно заносять піском протоку між морем та лиманом, унеможливлюючи міграцію риби. Єдиний вихід — щонайменше двічі на рік поглиблювати гирло лиману.

На Черкащині про героїчний вчинок Сергія Коваленка, учня Малоржавецької школи, говорять тепер не лише у Канівському районі. Біда трапилася на річці Росава неподалік містка, який з’єднує два тамтешні села — Малий Ржавець та Полстин. Саме цим містком пролягає єдина дорога до місцевої школи. По тому шляху й повертався зі школи Сергій. «Майже зайшовши на місток, Сергій почув, що хтось кличе на допомогу: посередині річки в ополонці борсався хлопчик. Тоді Сергійко скинув із себе ранець і побіг до берега. Там виламав гілку (каже, що їх так у школі вчили. — Авт.), ліг на лід і простягнув хлопчику. Той не відразу вчепився за неї, але, врешті, таки спіймав, і Сергій зміг витягнути його на берег», — розповіла «УМ» бабуся Сергія Коваленка — Любов Іванівна, яка називає 11–річного онука проворним бешкетником.

У ТОВ «Донецькшахтометробуд» у перші дні нового року не було продовжено контракт із деякими працівниками, а наприкінці минулого тижня скоротили більше 40 осіб. На черзі — ще одна група фахівців–метробудівців.

Організатором Свята сала, як і торік, стала мерія. А торговельною «вітриною» й водночас «живою сценою» для виступів переважно самодіяльних артистів — традиційна пішохідна «стометрівка» вулиці Жовтневої у самісінькій «пуповині» обласного центру. Цього разу територію свята навіть розширили за рахунок прилеглої Театральної площі, з якої тільки–но прибрали головну ялинку міста. Тож більшість учасників згаданого віншування національного продукту сприймали його як своєрідне продовження новорічно–різдвяних святкувань. До цього спонукала й температура дійства у найбуквальнішому значенні цього слова. Бо ж рухатися і пританцьовувати практично всім доводилося не стільки в такт музики, скільки від зовсім не «поросячого» холоду.

Тушу замордованої браконьєрами тварини, яку занесено до Червоної книги, виявили ще 5 січня на території Банилівського лісництва, що у Сторожинецькому районі, поінформував громадськість заступник прокурора Чернівецької області Віталій Поцілуйко. Єгер, обходячи лісові угіддя, помітив свіжі сліди підводи та криваві плями на снігу, які зрештою привели його до рештків 500–кілограмового зубра–самця. Зловмисники забрали філейну частину, але залишили не придатні для вживання в їжу голову та інші менш цінні частини туші. Вони навіть не намагалися приховати сліди злочину. На місце знахідки одразу викликали працівників міліції, проте вони, оглянувши останки велета, відмовили у порушенні кримінальної справи, мотивуючи таке своє рішення... «природньою смертю тварини».

У будівлі колишнього панського маєтку Младзяновських довелося вчитися не одному поколінню школярів села Тинного, що в Сарненському районі Рівненщини. Втім лише здалеку це приміщення мало вигляд «панського». А насправді було тісним та аварійним. Місцева влада неодноразово зверталася і до обласного кервництва, і до найвищих посадовців. Однак коштів на будівництво Тиннівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів у держави не знаходилося ні за радянських часів, ні за незалежної України. А село тим часом розросталося — нині тут мешкає понад 4,5 тисячі жителів, а в минулому році до першого класу пішла 101 дитина. До речі, у Тинному є ще один освітній заклад — І–ІІ ступенів. Тож усього в селі налічується 1100 учнів.

Сьогодні у Харкові на вул. Сумській, 3 успішно працює велика книгарня. Тривалий час із цим будинком траплялися каверзні ситуації. Не раз на різних поверхах будівлі без явних причин спалахував вогонь. Подейкують, що у далекому минулому хтось позаздрив успіхові першого власника будинку — відомому фотохудожнику і піонеру кінематографа дореволюційної Росії Альфреду Федецькому і наклав прокляття на нього і його фотоательє на Сумській, 3. Інакше годі пояснити містику, пов’язану з ім’ям Федецького.

Найбільш очікувана подія сезону нарешті втілилась у вишуканий поліграфічний артефакт із концептуальною, як завжди, обкладинкою. Отже, йдеться про нову книжку «найбільш загадкового автора сучасної літератури», а також «живого російського класика», як сьогодні називають Віктора Пєлєвіна, який зумів вивести власне елітарне чтиво на рівень масового ринкового продукту.