Коли з пораненої ноги фонтаном виливаються струмені крові або на тіло навалюється їдкий жар від палаючих дверей, розгубитися може будь–хто. Якщо людина залишається притомною, вона може дотягтися до телефону, згадати короткий — усього дві цифри — номер і попросити допомоги на тому кінці дроту. Але що робити в екстремальній ситуації тим людям, які не «товаришують» зі слухавкою, бо не можуть вимовити жодного слова і не чують запитань? Як людині з вадами слуху чи мовлення викликати «швидку» чи пожежників, як пояснити свою проблему рятувальникам? Працівники Київського центру зв’язку вже знають відповідь на це запитання.

Біда сталася з 19–річним Денисом Н. Підробляючи на канікулах, студент–спортсмен фатального для себе суботнього дня вантажив гофрокартон біля спеціальної лінії одного з підприємств обласного центру. За висновками фахівців Запорізького теруправління Держкомнаглядохоронпраці, Денис надто близько підійшов до технологічного обладнання. Внаслідок такої необачності «відбулося захоплення руки та її ампутація в районі передпліччя». На щастя, очевидці трагедії не розгубилися і негайно доправили потерпілого до міського шпиталю № 9. Разом із відрізаною рукою, покладеною у ємність із льодом.

Цьогорічне літо вже традиційно мало насичену фестивальну програму. Деякі з фестів уже стали легендами («Шешори», «Країна мрій», «Махно–фест», «Терра–Героїка»), деякі тільки стартують («Славське рок–фест», «Під Каменем»), а про деякі коли чуємо, то аж слина котиться туди потрапити («Сігет», «Вудсток», «Планетарне око»).

От і закінчилася золота пора фестивальних гулянь до світанку. Час підбивати підсумки. А хто краще це може зробити, як не музикант, ведучий і журналіст! Не довго думаючи, де знайти такого універсального знавця, пригадався Павло Нечитайло. За цими всіма критеріями він підходить найкраще — вокаліст рок–чумацького гурту «Пропала грамота», який виступав «Під Каменем», ведучий фестивалю «Шешори Подільські», автор програми про етнічну музику «Варган» на радіо «Київ», яку нещодавно закрили. Павло без вагань погодився погомоніти: призначив зустріч після репетиції на досить пізню годину. Зустрілися у Зеленому театрі в Маріїнському парку.

Кому пощастило провести літо з рюкзаком за плечима і об’їздити чи не всю Україну, той напевне знає і «Країну мрій», і «Славське–рок», і «Під Каменем», і «Пршистанек Вудсток» врешті–решт. А якщо так, то про київський гурт «ДримбаДаДзиґа» інформація долітала неодноразово. Банда, як себе називають четверо музик (Сашко Новиченко, Сергій Хіцун, Віталій Єрмак, Сергій Соловій) і вокалістка (Інна Прокопчук), зібралася близько року тому, а почали грати разом лише навесні. У суботу, 1 вересня, вони знову з самого ранку подалися до Європи — на «П’яту бесіду східних культур у Пасленку». Ми перехопили молодців дорогою і дещо розпитали про музичну Польщу і фестивальну Україну.

«Абди–абди, люлі–люлі нані–нані», — так заколисувала Росава Киргизію на фестивалі колискових цього літа. Як не дивно, але про рок– чи етнофестивалі ми більш–менш знаємо, а от про колискові навіть Росава до цього часу нічого не відала. За місяць прийшла до неї звістка з Тянь–Шаню, що її раді бачити і чути на фестивалі колискових «Планетарне око». Зібрала співачка торбу ляльок–мотанок, жменю колискових, прихопила вишиванку і поїхала за враженнями на киргизький острів Тянь–Шань за 250 км від Алмати. Пробула там аж п’ять днів. Навчилася співати казахською, надивилася на всілякі колиски, зробила гарного човника і розказала голландцям, киргизам, казахам, німцям, чехам, грекам, китайцям, росіянам про українську музичну культуру.

У неділю в Харкові зустрічалися учасники єврокубків. Щоправда, «Чорноморець» свої виступи в Кубку Інтертото вже завершив, а «Металіст» у Кубку УЄФА свій перший матч ще не провів. Обидві команди мали порівну очок й у випадку перемоги могли б підібратися ближче до зони єврокубків, залишивши позаду конкурента. Наполегливішими виявилися підопічні Мирона Маркевича, успіх яким по перерві ударами з близької відстані принесли серб Девич і нігерієць Нвоха.

Українська збірна представниць прекрасної статі так само, як і чоловіча, не пробилася на чемпіонат Європи напряму, тож тепер пробує спіймати свій шанс у додатковій кваліфікації. Щоправда, після половини проведених матчів скидається на те, що слідом за чоловіками й українські дівчата вже можуть забути про цю рожеву мрію.

Вихід двох українок у третє коло «Ю–Ес оупен» уже став кращим досягненням наших тенісисток за всі часи виступів у Нью–Йорку. Але кримчанка Юлія Вакуленко, котра посідає 50–й рядок світового рейтингу, вирішила не зупинятися на досягнутому і в суботу в 1/16 фіналу пере–грала юну російську красуню Марію Кириленко (36–й номер WTA) — 6:2, 6:4. Цікаво, що сама 24–річна уродженка Ялти вважає, що не надто добре змогла підготуватися до змагань на хардових кортах центру «Флашинг мідоуз». Виходить, Юля ще й вельми скромна дівчина. Наступною суперницею Вакуленко сьогодні вночі за київським часом була швидко прогресуюча угорка Агнеш Шавай.