У 30-х роках минулого століття в Березному, як і у багатьох інших районах Рівненщини, діяли потужні просвітянські організації, різноманітні гуртки з націоналістичним ухилом, у яких брала активну участь переважна більшість городян. А тому й не дивно, що в буремні часи війни багато березнівчан стали до лав Української Повстанської армії або ж були її прихильниками. Рівнянка Нонна Марковець-Прохоренко теж народилася в сім'ї, в якій над усе любили рідну землю, вболівали за долю України, боролися за її незалежність. Батько, мама, тітки, двоюрідні брати і сестра ввійшли до повстанcьких організацій. Сімейні сподівання здобути волю для України пані Нонна пронесла через усе своє життя. На світлинах, яких у неї збереглося понад сотню — молоді й юні обличчя рідних, друзів, сусідів: такими вони залишилися назавжди у її пам'яті, адже майже всі віддали свої життя за волю рідної землі. Одні загинули, іншим згодом довелося пройти тюрми, каторгу, виселення, але повернутися незломленими.