Ще років 25 тому школярі всуціль хотіли бути космонавтами й стюардесами. Сьогодні ж вони обирають більш земні професії і хочуть бути юристами та економістами. Одначе ринок праці диктує свої реалії.

Щойно розпочатий 2010—2011 навчальний рік ознаменувався небувалою кількістю сподівань і розчарувань. Сподівань на те, що все–таки здоровий глузд у лавах урядовців переможе і відкату в розпочатих реформах не буде. Розчарувань у тому, що здача позицій таки відбулася і прогресивна громадськість ніяк цій справі завадити не може. Та реальність перевершила всі найгірші прогнози. Бо стало зрозуміло, що про нову стратегію освіти і взагалі про будь–які ґрунтовні професійні підходи в цій галузі не йдеться. Створене попередниками охоче ламається, а нічого якісно нового не пропонується. Звичайно, видимість бурхливої реформаторської діяльності створюється, але робиться це настільки непрофесійно і через пень–колоду, що стає не просто соромно, а «за державу образливо», як казав герой відомого фільму.

Отож що отримали і чого не дочекалися від «команди професіоналів» наші школярі та їхнi вчителі у новому, 2010—2011, році?

Київський Палац дітей та юнацтва вже 75 років розкриває дитячі таланти. Тепер, окрім традиційних гуртків, тут пропонують сучасні напрями освіти: вчать, наприклад, як правильно та безпечно користуватися інтернетом, як відкрити власну справу чи досягти ораторської майстерності.

Сьогодні у школах України пролунає перший дзвоник. Армія школяриків у новому навчальному році поповниться понад 400 тисячами новобранців — саме стільки «першачків» уперше переступлять поріг своїх класів. Втішає, що це на декілька тисяч більше, ніж торік. Наприклад, на Воли­ні на 905 першокласників більше, ніж торік, на Тернопільщині — на 402, на Луганщині — на 564. Хай не демографічний вибух, але в класах поступово стає гамірніше. Щоправда, на тлі цих втішних тенденцій не може не тривожити інший факт: з освітньої карти цьогоріч зникне приблизно сто шкіл. Правда, чиновники це називають «призупинення діяльності». Водночас вірогідність відновлення цієї діяльності дуже і дуже невелика...

Скажімо, на Львівщині цьогоріч навчання не розпочнеться у 9 школах, на Вінниччині — в чотирьох, а на Хмельниччині, за словами голови Хмельницької облдержадміністрації Василя Ядухи, — аж у 82! Причому сумна тенденція зачепила навіть міста: скажімо, в Житомирі не відкриється школа №18. Її приміщення зведені понад 100 років тому і вже вичерпали свій технічний ресурс (наприклад, система опалення тут досі була пічна), повноцінного спортзалу і їдальні немає, споруда майстерні — в аварійному стані. Тому всіх дітей разом із вчителями переведуть до сусідньої школи.

Сьогодні «перший раз у перший клас» поведе свою донечку Софійку екс–кандидат у президенти України Арсеній Яценюк. Дівчинці вже купили шкільну форму в спеціалізованому магазині фабрики «Юність» на Подолі й рожевий беретик, — пише «Газета по–київськи». «Софійка піде в школу з поглибленим вивченням англійської мови поруч iз нашим будинком. Ту саму, де навчається і її сестричка Христина. Більше того — до тієї ж першої вчительки, — розповіла дружина Арсенія Яценюка Терезія. — Це звичайна державна школа з хорошою репутацією».

Сьогоднішній День знань є святом і для моєї родини — старша донька Арінка йде у перший клас. Зазвичай багато дрібних справ ми робимо в останню мить, але не цього важливого разу. Ще рік тому нас вразили ціни на шкільних ярмарках: матеріали колег–журналістів свідчили, що зібрати до школи першокласника коштуватиме близько 2,5 тисячі гривень, а першокласницю — усі 3 тисячі! «Наступного року буде ще дорожче», — припустили ми й вирішили готувати «сани з літа», тобто споряджати портфель, його вміст та шкільну форму для нашої першокласниці одразу з початком літніх канікул.

Міністерство освіти щойно оприлюднило проект Умов прийому до ВНЗ на 2011 рік. У ньому пропонується низка важливих змін, на які одинадцятикласникам варто звернути увагу.

Домашні завдання треба виконувати старанно, сумлінно і вчасно! Це правило відоме кожному школяреві. Та, з’ясувалося, його не знають чиновники Міністерства освіти. Саме це відомство свого часу стало ініціатором відмови від профільної 12–річної школи і переходу на 11–річку за російським зразком. При цьому сам головний освітянин країни ще в червні наголошував: «Зроблені всі розрахунки. Ми встигаємо абсолютно нормально переглянути навчальні програми, розвантажити їх».

І от до нового навчального року залишилися лічені дні. Освітяни готові стати до роботи і з надією дивляться на Міносвіти: де підготовлені ним нові підручники і навчальні плани (перелік предметів і кількість годин на їх вивчення для кожного класу) за новими програмами? Яким же було здивування громадськості, коли стало зрозуміло, що своє завдання на літо Міносвіти виконало на тверду «двійку». І легше перелічити, чого не зробили чиновники, ніж те, що зробили.

Побутує думка, що нині українська освіта розвивається не так, як того вимагає час: дипломні й курсові стають не гіршим товаром, ніж шкарпетки, а загальний рівень інтелектуального розвитку громадян поступово сходить нанівець. «Інтелект Клуб», який успішно функціонував при Національному технічному університеті КПІ з 2003 року до травня 2008 року, можна по праву назвати приємним винятком із загальної «освітянської» картини. Клуб об’єднував найкращих та найуспішніших студентів — учасників міжнародних конференцій, переможців олімпіад, організаторів семінарів, виставок і вечорів. До 2008 року стіни рідного інституту надихали молодь на нові звершення. А останні два роки, відколи студентам дали зрозуміти, що їхня діяльність у стінах університету небажана, надихають на пошук відповіді на запитання: кому стали на заваді перспективні студенти?

Рейтинги вступників до вишів рясніють липовими переможцями престижних конкурсів. З такими скаргами до мережі ОПОРА почали масово звертатися абітурієнти та їхні батьки. Коли ж ОПОРА перевірила списки абітурієнтів Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, то й справді виявила таких псевдопереможців олімпіад.