Організовану злочинну групу старших офіцерів Міністерства оборони викрили працівники військової контррозвідки та відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю УСБУ в Рівненській області. Командири не просто зловживали службовим становищем, а робили це із барським розмахом, адже примудрилися розтратити військове майно в особливо великих розмірах.

Держдепартамент із питань виконання покарань продовжує реформуватися. Неабиякою подією для вітчизняної системи покарань стало проведення у Києві міжнародного наукового семінару «Актуальні процеси європейської інтеграції у ході реформування кримінально-виконавчої служби України».

СБУ розпочала запекло боротися з тими своїми колегами, які паплюжать честь мундира i мають «липкі руки». Антикорупційна діяльність цієї силової структури набирає обертів ще й тому, що нещодавно Управління внутрішньої безпеки СБУ викрило чимало фактів протиправних дій власних співробітників.

«Люди гинуть за метал»... Ці слова з відомої опери як ніколи стали актуальними для деяких працівників одного з найбільших металургійних підприємств країни — «Запоріжсталі». Щоправда, тепер вони, мабуть, не слухають мелодії опери, а відповідають на запитання справжніх «оперів» запорізького УБЕЗу.

«Топонарю i Єгорову не потрібно виправдовуватися. Суд має дізнатися лише про дві речі: чи був наказ на політ i де можна його проводити на винищувачі. Наказ був. Полiт винищувача, виконання завдання, виконання фігур вищого пілотажу можна здійснювати лише у спеціальних безлюдних зонах, i льотчик має право будь-якої миті залишити літак, якщо є загроза його життю. I не повинен нести за це відповідальність. Саме тому третє, що має зробити суд, — встановити, хто дав наказ пілотам, i судити цю посадову особу. А пілоти за моральну шкоду, за поламане життя повинні отримати чималу компенсацію, щоб змогли хоч коли-небудь вибачити всім нам, хто допустив таку ганьбу!» — це витримки лише з одного листа, який надійшов до «УМ» від колишнього пілота із сімейними традиціями пана Грачова з Луганська. I цей лист далеко не перший i, думаю, не останній. Адже у четвер свою крапку в резонансній скнилівській справі поставив i Верховний Суд, який розглядав касаційні скарги засуджених та потерпілих протягом чотирьох днів.

У Хмельницькому працівники міліції нарешті поклали край злочинній групі, яка впродовж кількох років зухвало викрадала автомобілі на території п'яти областей України. До її складу входило шестеро місцевих нероб у віці від 23 до 40 років, серед яких був і колишній зек. Правоохоронцям уже вдалося довести причетність цих типів до двадцяти крадіжок транспортних засобів, здебільшого дорогих іномарок і навіть автобуса типу «Неоплан».

До диспансеру 34-річний В. із села Здовбиця Здолбунівського району потрапив на початку лютого. Для нього це був уже не перший візит до цього медзакладу, адже чоловік хворів на алкоголізм, перебував у диспансері на обліку і неодноразово тут лікувався. Того дня чоловік знову допився до стану «білої гарячки» і вкотре потрапив у Дубенський психдиспансер. Постійного клієнта помістили в наглядову палату поруч із постом чергового медика, а оскільки В. перебував у стані сильного психічного збудження, то санітари ще й прив'язали його до ліжка.

В Енергодарі викрито дві групи специфічних аферистів, і тепер справа лише за судом. До складу першої входили посадовці місцевої філії Фонду соціального страхування і районної лікарні, що у місті Кам'янка-Дніпровська. Упродовж 2004—2005 років спритники оформляли фіктивні документи з компенсації віртуальних виплат вагітним жінкам, а бюджетні кошти привласнювали. У такий спосіб аферисти поклали до кишені більш як мільйон гривень, повідомили «УМ» у прес-центрі УМВС у Запорізькій області.

У ході президентських перегонів 2004 року цей випадок набув особливого розголосу. Адже вбивство 74-річного члена дільничної виборчої комісії (за квотою кандидата у президенти Петра Симоненка) разом із не набагато молодшою дружиною, та ще й за п'ять днів до першого туру збурило не лише Жмеринку — відгукнулось по всій країні. А оскільки агітаційна кампанія сягнула піку, то, ясна річ, знайшлися люди, котрі негайно спробували скористатися трагедією у політичній грі. Щоправда, коли через два дні злочинців знайшли й заарештували, «гравцям» довелось тільки розгублено розводити руками: ні про яку політику не йшлося — то був кримінал, хоч і не зовсім звичайний. Слідство і судовий розгляд тривали більше року, тож тепер, коли Верховний Суд поставив у справі останню крапку, про неї можна розповісти детальніше.

Якщо двадцятип'ятирічному вінничанину, котрий опинився в епіцентрі описаної нижче пригоди, доведеться знову потрапити в схожі обставини, він, мабуть, десятому закаже не робити так, як зробив. А винен у всьому, очевидно, алкоголь, після вживання якого молодик вийшов із кафе надвір перекурити. Увагу привернула громадянка, що самотньо поверталась додому порожньою вулицею. Без довгих роздумів наш герой кинувся до неї і спробував вирвати з рук сумочку, але, на свою біду, в останню мить послизнувся і впав. Жінка здійняла крик, і на її голос із найближчої хати вибіг чоловік просто в домашніх капцях і легкій курточці, за ним — ще один.