Тому, хто є достатньо далеким від ефірних частот як сфери вкладання коштів, складно осягнути весь вплив Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та визначальність рішень цієї інституції, коли йдеться про розподіл сегментів телерадіопростору. Важко уявити і те, що навіть настрої, які панують всередині Нацради, стають вирішальними при гальмуванні або прискоренні опанування мовниками ефіру. Бо для отримання ліцензії на вихід в ефір власнику умовної ТРК не достатньо мати лише великий гаманець, розміри якого покриють і контракт з красунями-телеведучими, і купівлю канцелярського дріб'язку для роботи студійного персоналу, не достатньо виграти конкурс на ту чи іншу частоту, не достатньо володіти непересічним творчим потенціалом. Нарешті, такому власниковi навіть не обов'язково подобатися владі чи принаймні бути до неї лояльним. Телебізнес може опинитися під питанням лише тому, що на Нацраду насунеться чергова полоса чвар і непорозумінь.

Так легко інколи буває піддатися загальній апатії та думати про те, чи не є занадто заяложеним поняття «політв'язень» і чи не є воно знівельованим надмірним вживанням щодо осіб, які брали участь у подіях 9 березня 2001 року? Однак емоційній нестабільності «загадкової слов'янської душі» абсолютно непідвладна така міжнародна інституція, як Парламентська Асамблея Ради Європи. З цілком здоровим практицизмом ПАРЄ називає речі своїми іменами. Біле в її резолюції означає біле, чорне — чорне, а політв'язні — політв'язнів. І крапка.

Зазвичай силовики та судді в Україні йдуть слід у слід. Що встановить слідство — те візьме за основу і Феміда. Звичайно, бувають і винятки, як у справі «Тимошенко—ЄЕСУ»: там попри всі наголоси, котрі розставляла Генпрокуратура, Апеляційний суд Києва виявився «глухим» до натяків і постановив кримінальне провадження проти лідерки БЮТ та її чоловіка закрити. За що, щоправда, згодом і поплатився. Але — це окрема історія, потрібна лише як приклад та прелюдія до іншої справи.

«Україна молода» продовжує замислюватись над законами, прийнятими впродовж минулої сесії Верховної Ради. І поступово приходить до висновку, що цікавіше за законотворчість може бути лише використання її, так би мовити, не за прямим призначенням. Тобто майже як тоді, коли з кулькових ручок «народні умільці» робили навіщось вазочки для квітів абощо. Кому потрібні подібні витвори, не відомо, мабуть, і їхнім авторам. Однак невинність подібного хобі ми з легкістю вибачаємо, чого не скажеш про випадок, коли з самого поняття «закон» виробляється казна-що.

Як там говорить Іванна Найда та гості її студії про наше з вами життя? Що воно — непередбачуване, але прекрасне? Щодо «прекрасного» — то це справа смаку. Але й з непередбачуваністю теж не все просто... От, приміром, суддя Василенко давно казав, що знає наперед, яким буде вердикт Шевченківського суду Києва, де розглядають його оскарження на дії Вищої Ради юстиції.