«На Черкащині фактично розпочався другий земельний перерозподіл. Сюди масово заходять іноземні компанії, нині в області 85% земель перебуває в руках інвесторів. Це в цивілізованих країнах діє жорстка державна позиція, а на «нашому базарі» вони вирощують, що хочуть і як хочуть, то ж понад третину черкаських ґрунтів уже тепер треба відновлювати», — зазначає Володимир Лук’янець, аграрій із тридцятирічним стажем, ініціатор створення громадської організації «Союз захисту інтересів сільгоспвиробників Черкащини».

Важкий шлях до визнання в українській літературі! Працюючи з року в рік, щодня горблячись над письмовим столом, дочекатися слави у... 70 років! Саме так виглядає ситуація з одним із кращих українських дитячих авторів Володимиром Рутківським. Про літератора почали говорити після виходу в «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–Зі» його книжки «Джури козака Швайки». Якось забувши, що цей рукопис пролежав у письменницькому столі аж 15 років! І жодному видавництву в часи найбільшого дефіциту текстів для дітей не було до нього діла. Та й у видавництві Малковича у «Джур» була далеко не проста доля.

«Мадагаскар–2» — дітище Еріка Дарнелла і Тома Макграта — вийшов у прокат в перед­останній день шкільних канікул і в перший же день побив касовий рекорд — 2 363 650 гривень. У це можна повірити з огляду на те, що квитки на «Мадагаскар» на вихідні були розкуплені в київських кінотеатрах на два дні вперед. Найуспішніші досі «Пірати Карибського моря», які теж «прокатувала» компанія B&H Film Distribunion, у перший день збирали плюс–мінус півтора мільйона гривень кожна частина, а російська стрічка «Адмірал», на яку покладала великі надії дистриб’юторська компанія Gemini, першого дня зібрала 1 289 965 гривень.

Третього листопада на торгах аукціонного дому Sotheby’s у Нью–Йорку було встановлено новий рекорд на роботу російського художника, пишуть російські ЗМІ. «Супрематичну композицію» 1916 року Казимира Малевича купили за шістдесят мільйонів дві тисячі п’ятсот доларів.

Вітчизняна суперліга й Українська баскетбольна ліга продовжують жити кожна своїм життям. Любителям гри з помаранчевим м’ячем залишається тільки шкодувати про зруйновану мрію: якби в нашому баскетболі не стався розкол, це міг бути найцікавіший турнір за всі роки незалежності...

Гроші на подолання фінансової кризи, як вважає Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко, вже майже в кишені, а ось як ділити їх — досі не відомо. Вчора міністри зібралися, аби подолати цю несправедливість, й одностайним підняттям рук угору затвердили тимчасовий порядок використання коштів стабілізаційного фонду. Причому Юлія Володимирівна дала чиновникам на обдумування лише півгодини. Стабфонд мають наповнити надходження від приватизації та допомога від МВФ. Самі ж бухгалтерські нюанси — як витрачати, на що, скільки — пресі не повідомили. Так само не сказали, доки діятиме тимчасовий порядок, коли йому на зміну прийде постійний і чим вони відрізнятимуться.

У секретаріаті Президента стверджують, що проведення виборів і сьогодні залишається «надзвичайно актуальним питанням». Про це заявив перший заступник глави СП Олександр Шлапак. Щоправда, при цьому він не розповів про час, коли можуть відбутися такі вибори. А на питання про те, як можна провести вибори, якщо парламент відмовляється прийняти зміни до бюджету, які передбачатимуть фінансування виборів, Шлапак відповів: «Коли парламентарії позбудуться ілюзії щодо можливого створення певної коаліції, вони самі приймуть рішення про фінансування дострокових виборів», — цитує чиновника агенція «Ліга–бізнес–інформ».

Світова фінансова криза докотилася до Білорусі. Якщо раніше керівництво країни зберігало напозір спокій, то нині загрозу визнано на найвищому рівні — днями, виступаючи на засіданні уряду, президент Олександр Лукашенко заявив про потребу «зробити білоруську економіку вільною». «Настав час зробити те, чого ми так боялися», — сказав Лукашенко і роз­тлумачив, що йдеться про «лібералізацію економіки і загалом життя людей, дебюрократизацію всієї системи». До того ж зробити це уряд мусить із шаленою швидкістю — до 1 січня. Вочевидь криза настільки сильно притиснула Білорусь, що останній диктатор Європи (як називають Лукашенка) заговорив, наче переконаний ліберал: «Неправда, що вільна економіка і ринкові відносини в плані конкуренції, вивільнення можливостей людини — це погано». Водночас він підбадьорив урядовців — мовляв, «основні важелі в керуванні економікою ми не втратимо».

У В’єтнамі та у південно–західній частині Китаю склалася трагічна ситуація від найбільших із 1984 року злив та повеней.