Про буйну вдачу народного депутата від Ужгорода Сергія Ратушняка вже, певно, знає вся Україна. Він є одним із лідерів Верховної Ради за кількістю змінених фракцій. Але прославився екс-мер Ужгорода не тільки різкими заявами. Час від часу він дозволяє собі побити когось зі своїх виборців. Так, жертвою крутого норову Сергія Ратушняка стало подружжя лікарів, яке відпочивало в одному з ужгородських ресторанів.

Ім'я Павла Чучки — гумориста, власника єдиної в Україні корчми-музею «Деца у нотаря» та автора Міжнародного фестивалю гумору «Карпатський словоблуд» давно вже стало легендарним на Закарпатті. Відомий він і в Україні як лауреат конкурсу сатири «Золота ратиця». Його книжки, писані закарпатським діалектом, мають найвищі тиражі в області, їх знають також у Києві та Львові.

Ужгород давно страждає від перевантаження транспортними потоками, адже місто знаходиться практично на кордоні. Постійні пробки стали ознакою невеликого міста у години пік. Ще у 1987 році почалося спорудження третього транспортного мосту через Уж, який би дав можливість на третину розвантажити автопотік через центр.

Закарпаття за часів «кучмізму» зажило славу зони постійних катаклізмів: то руйнівні повені, то мукачівські вибори , то партійний бандитизм. За останні дев'ять місяців найзахідніша область України поступово стала зникати з «чорних» новин. Що ж змінилося за цей час?

Про графіті чули всі, більшість його бачили, але що воно таке — знають одиниці. Саме слово «графіті» з італійської означає «видряпані» і по суті є найдавнішим з можливих мистецтв. Адже перші графіті створили ще первісні люди, які розмальовували стіни печер.

Новим обласним головою Закарпаття став Олег Гаваші. Призначення не стало несподіванкою, адже саме він був в.о. «губернатора» після того, як Віктор Балога став міністром із надзвичайних ситуацій.

Уперше ужгородці зможуть побачити відомих художників, які малюють на стінах, з Києва, Львова, Донецька, Одеси, Тернополя і, ясна річ, Закарпаття. Графіті давно вже стало невід'ємним елементом сучасної молодіжної культури. Але для більшості обивателів воно до сьогодні є чимось нелегальним чи негативним, принаймні — незрозумілим.

Справа про вибори мукачівського мера — прелюдії свавілля на президентських виборах-2004 — продовжує жити. Вже почалися судові процеси, деяким головам дільничних комісій винесено перші вироки. А тим часом в орбіту розслідування потрапляють усе нові й нові фігуранти. Найрезонанснішим став арешт колишнього заступника начальника УМВС у Закарпатській області Віктора Русина.

Після того як Віктора Балогу було призначено міністром з надзвичайних ситуацій, стало вакантним крісло закарпатського «губернатора». Напередодні парламентських та місцевих виборів ця посада має ключове значення в області. За словами самого Віктора Балоги, Президент розглядає чотири кандидатури — двох теперішніх заступників голови облдержадміністрації Олега Гаваші та Кулла, народного депутата Івана Іванчу та мера Мукачева Василя Петьовку.

Змого балкона видно Словаччину. Нічого дивного, адже Ужгород розташований на кордоні. Дивно інше — що в Словаччині я вже не був більше року. І не тому, що не хотів або не маю там зацікавлень. Навпаки: у журналіста-культуролога там багато знайомих. Просто біля мого будинку розміщене генеральне консульство Словацької Республіки. І бачачи натовп, який штурмує його браму, у мене відпадає усяке бажання брати в цьому участь.