У перший день минулого року ми дружно «штурмували» кінотеатри, намагаючись потрапити на прем'єру «Денної варти». Штурмували з різною мотивацією: хтось боявся пропустити перший фільм року (пригадуєте ту рекламну кампанію), хтось хотів культурно перепочити від щедрих новорічних столів... А режисер Микола Лебедєв, мабуть, дивився на цей ажіотаж і ледве стримувався від того, щоб не почати кусати власні лікті. Свого «Вовкодава» за книгою Марії Семенової він замислював ще тоді, коли «Нічної...» та «Денної варти» не було і в планах. І, безумовно, малював у своїй уяві шалений успіх... Натомість сьогодні, коли «Вовкодав» нарешті вийшов на широкий екран, доводиться визнати, що до успіху «варт» він таки не дотягнув. Iз багатьох причин. Головну з яких можна сформулювати так: ефект первинності таки багато значить.

Драматична вистава «TESLA», яку привезли до нас серби, своєю появою на театральних підмостках зобов'язана, насамперед, чотирьом чоловікам. Драматургу Мілошу Чрнянскому, який написав п'єсу, режисерові Микиті Мілівоєвічу, що поставив цю виставу у Бєлградському театрі «Мадленіанум», акторові Драгану Мичановичу, який грає головну роль, та великому слов'янському винахіднику Нікола Теслу, якого, як це часто трапляється, сучасники так і не оцінили.

Найвідоміший та найтитулованіший український актор Богдан Ступка став лауреатом російської премії в галузі мистецтва «Тріумф». Саме так постановило поважне журі на чолі з відомим тележурналістом Володимиром Познером. (Найдостойніших митців також обирали актриси Алла Демидова та Інна Чурікова, письменники Василь Аксьонов та Михайло Жванецький, директор Державного музею образотворчого мистецтва ім. О. С. Пушкіна Ірина Антонова, режисер Сергій Бодров-старший, скрипаль Володимир Співаков).

Власне, її загадковість, швидше, для меломанів непосвячених, яким просто подобається ця цікава дівчина з «індійською» крапочкою на лобі, що співає досить приємні за мелодикою пісні. Меломани ж, які до свого хобі ставляться відповідальніше, знають, що за паспортом Lama - Наталка Дзеньків. Й історія такої екзотичної назви гурту та водночас псевдоніму співачки має досить неочікуване пояснення.

Олександр Вратарьов - із тих численних служителів мистецтва, які приречені бути «за кадром». Він - поет і драматург, співавтор численних мультиків та художніх фільмів. Його пісні виконували Анна Герман, Назарій Яремчук, Йосип Кобзон, Юрій Богатиков, Софія Ротару, Валерій Леонтьєв, Тамара Гвердцителі...

Якщо бути надпунктуальним, то півстолітній ювілей театр відзначив ще 15 квітня - саме цього дня 1956 року група випускників Школи-студії МХАТ зіграла свій перший спектакль «Вічно живі» за п'єсою Віктора Розова. Але оскільки ювілей - серйозний, а театр - культовий, святкування вирішили не обмежувати такими категоріями, як місце і час. До Києва з нагоди свого 50-річчя «Соврємєннік» везе дві вистави - «П'ять вечорів» та «Пігмаліон».

В українському прокаті фільм «Меченосець», прем'єра якого відбулася днями, непоміченим не залишився. Навіть при досить потужній кінопропозиції наших мультиплексів. Мабуть, цей факт мав би наштовхнути на думку про те, що це не що інше, як справжнісінький фільм-подія. Подія року, місяця, тижня, але обов'язково - подія.

У Світлани Зоріної, нового «культурного шефа» в КМДА, - багата і різнобарвна біографія. Закінчивши школу із золотою медаллю, вона вступила на економічний факультет, а після того, як отримала червоний диплом, залишилася в аспірантурі, захистила кандидатську. Почала займатися підприємництвом - очолювала фірму «Мезокред», яку потім, за словами самої Світлани, «розгромили по-дорослому».

Якщо фестиваль «Молодість» є такою собі естетською подією, де запалюють нові зірки і визначаються із кіноперспективами на майбутнє, то «Кіноринок «Молодість», що вдруге пройде у рамках форуму, має чітко виражену прикладну функцію. Адже численні презентації, що відбуватимуться, мають трансформуватися у цілком конкретні угоди, а потім - і в план просування того чи іншого фільму на ринку.

Віктор Гонтарів — художник, який свій творчий почерк вдосконалює протягом усього життя. Причому в різних площинах образотворчого мистецтва. Відділ промислової естетики проектного інституту, навчання в художньо-промисловому училищі імені Мухіної за фахом «художник-монументаліст», станковий живопис, розпис стін будинків, майстерня історичного мистецтва на кафедрі монументального живопису — він наче боявся пропустити бодай найдрібнішу деталь із того, що зветься професією. Така наполегливість та сумлінність трансформувалася в поглиблене розуміння художником змісту сюжетів, які лягають на полотно. Загалом, головними об'єктами його творчості є людина і природа. Причому не вирвані з контексту, а такі, що мають свою історію і... свою мудрість. Остання полягає в тому, що треба прагнути гармонії навіть тоді, коли світ, змучений конфліктами, вже розучився цю гармонію відчувати. Найдовше відвідувачі виставки затримувалися біля картини «Прогулянка з музою», на якій пишнотіла дівчина наливає по вінця келих вина.