Головний клуб України вболівальники не бачили у Києві три тижні, тож розрахований на 700 місць «Авангард» знову був переповнений. До речі, за позавчорашнім матчем «Сокіл» — «Гомель» спостерігали з трибун і білоруські футболісти Белькевич і Хацкевич, нинішній і колишній півзахисники «Динамо». І подивитися було на що. Поєдинок із «рисями» видався напруженим і принциповим. Хай не таким яскравим, як попереднє протистояння команд у Києві (6:5), але драматургія баталії тримала фанів у напрузі до останніх секунд.

Спортивні функціонери, пояснюючи промахи наших атлетів на міжнародній арені, нерідко посилаються на брак коштів. Однак нові часи вимагають від спортивних чиновників мислити по-іншому і розраховувати не тільки на державну підтримку, а й самим шукати способи, як прогодуватися. Особливо це стосується не надто «грошових» видів спорту, до яких належить і його «королева» — легка атлетика.

У національній збірній з футзалу, яка посідає четверте місце у рейтингу ФІФА і третє — в європейському табелі про ранги, триває зміна поколінь. Про особливості цього процесу позавчора звітував журналістам президент Асоціації міні-футболу України Геннадій Лисенчук, який посідає ще й пости головного тренера національної та молодіжної збірних. За його словами, головна команда країни з «малого футболу» планує скористатися паузою між чемпіонатами Європи і світу, аби награти принципово новий колектив (наступна першість континенту відбудеться у 2007 році, а світу — у 2008-му).

Олексій Михайличенко став другим серед наших фахівців, кому вдалося вивести підростаючу зміну головній команді країни у «плей-оф» молодіжного чемпіонату Європи. Чотири роки тому колектив Володимира Онищенка на цій же стадії двічі поступився швейцарцям, а Україна тоді відкрила для себе Андрія Вороніна. Піти далі за попередника у Михайличенка навряд чи вийде. Суворість регламенту полягає в тому, що, на відміну від дорослих, до фіналу молодіжної першості потрапляє вісім, а не 16 команд. І першу стикову дуель із бельгійцями — минулої суботи в Маріуполі — Міха програв.

Збірна України дала свою першу гастроль у цьому сезоні на льоду латвійського міста Вентспілс. На другий етап європейського Кубка виклику до Латвії приїхали команди України, Голландії й Польщі. Приємно, що синьо-жовті светри цього разу одягли не тільки гравці «Сокола», а й чотири легіонери з російської суперліги. Щоправда, Симчук і Толкунов зіграли лише по два матчі, бо поспішали повернутися до своїх клубів. З вищої ж ліги Росії тренери не відпустили Пастуха, Касянчука й Цируля.

Минулого тижня завершився всеукраїнський відбір факелоносців для естафети вогню, що передуватиме ХХ зимовим Олімпійським іграм у Турині. З 8 грудня цього року до 10 лютого наступного олімпійський вогонь дорогами Італії подолає 11300 км, а супроводжуватимуть його 1900 чоловік, відібраних у 42 країнах світу.

Український теніс, на жаль, перебуває далеко не на провідних позиціях у світі. Після того, як завершив кар'єру Андрій Медведєв, наші спортсмени рідко нагадують про себе успіхами на великих кортах. Чоловіча й жіноча збірні, висловлюючись футбольною термінологією, перебувають у другому дивізіоні командних змагань. В особистих рейтингах наші дівчата часом затримуються у районі восьмого десятка WTA, а в чоловіків ситуація значно гірша. Сергій Стаховський, який збирається приймати чеське громадянство, посідає 180-те місце; найвище ж із тих, хто представляє Україну в Кубку Девіса, стоять Сергій Ярошенко та Орест Терещук — на початку шостої сотні кращих тенісистів планети.

Доволі щільний календар матчів на внутрішній і міжнародній арені, на який раніше частенько скаржилися наші фахівці, «Шахтар» у цьому сезоні витримує гідно. Чемпіон України утримує перший рядок турнірної таблиці у вищій лізі України, двічі виграли гірники і в груповому турнірі Кубка УЄФА. Мінімальну кубкову поразку від «Карпат» необов'язково пов'язувати з календарем, адже ніхто не дасть гарантій, що донеччани у Львові перемогли б, якби готувалися до тієї зустрічі не три, а шість днів.