Велобагатоденка, що котиться дорогами Франції, одразу взяла хід із місця в кар’єр. Посприяв цьому передусім розклад стартових етапів «Великої петлі», коли вже з перших відрізків дистанції почалося розшарування гонщиків у генеральній класифікації. Після чотирьох днів на чолі загального заліку залишився швейцарець Фабіан Канчеллара, котрий отримав жовту майку лідера ще за підсумками першого етапу. Хоча позавчора, коли спортсмени змагалися в Монпельє в командній гонці на 39 км, гонщик «Саксобанку» цілком міг із нею розпрощатися.

Від учора мер Києва Леонід Черновецький знову в зоні досяжності. Його послання мешканцям Києва доставляє не «Укрпошта», а волонтери. У моєму випадку — це сусідка, яка з винуватим виразом обличчя пояснює, що їй просто дуже треба підзаробити. Натомість листа ні про що (який Льоня хороший, а Юля погана) вона просить... сказати їй, хто у квартирі живе. У зв’язку з цим велике прохання до всіх читачів «УМ»: нікому і ніколи не розголошуйте своїх особистих даних. У цьо­му безневинному запитанні криється пошук самотніх літніх людей, на яких полюють «старушатнікі» (саме так це називається на жаргоні міської влади). Пам’ятайте, що ваша приватність вища за те, «що баби у дворі подумають» та за побоювання образити знайому людину неґречною відмовою. На вашому порозі мають право постати тільки ті гості, яких ви кликали самі. Решту женіть утришия. А поштарями хай працюють професіонали.

Поки моя колега по «УМ» ходить покусана бездомними псами, а ми згадуємо недавню (від 28 травня) публікацію на тему, чи варто стерилізувати «нічийних» тварин, Державна інспекція з контролю за цінами у місті Києві повідомляє нам вельми цікаві цифри.

Але про все по порядку. Те, що кількість бездомних тварин зростає, — факт відомий. Виростаючи зі зворушливого віку цуценят, пси вичавлюють куди менше розчуленої сльози. «У нас на районє», себто на моєму рідному Виноградарі, у лісі, що тягнеться до Пущі–Водиці, часто можна побачити картинку, гідну пера Проспера Меріме. «Звірі обирають собі царя» — називається вона. Собацюри сидять колом і творять намаз. Необачно вийшовши на галявинку, де зібрались чотирилапі, залишається молитись, що вітер дме не в той бік і не зваблює їх запахом свіжої здобичі. Що ж до котів, то коти... є коти. Гуляють самі по собі. Бодай за це їм спасибі.

У відділенні новонароджених і недоношених дітей Черкаської обласної лікарні до традиційного лікування додали ще й свої напрацювання — запровадили для малюків музикотерапію. Віднедавна тамтешні лікарі включають крихітним пацієнтам магнітофон, з якого линуть звуки рідної природи: шелестить ліс, чується подих теплого вітру, співають пташки, дзюрчить струмок, грає хвилями море... Музику природи для малечі у відділенні включають, як правило, після маніпуляцій. Під час таких сеансів діти й ручки піднімають, і позіхають. Видно, таке лікування їм до вподоби.

Саме таку суму хотіли виділити собі наші обранці для задоволення власних потреб. Не хотілося вірити, доки не почув, що тим фактом зайнявся сам Президент Ющенко.

Система охорони здоров’я в Україні не досконала. Труднощі виникають і на рівні лікаря «швидкої», який може відмовити у наданні допомоги, бо немає бензину, і при записі до світил медицини. Одне зі свідчень цього — численні оголошення про допомогу хворим (переважно дітям), які потребують операції за кордоном. Чому не вдома? «Не вистачає кваліфікованих спеціалістів і нової апаратури», — кажуть експерти. Тому те, що не може дати українська медицина, виправляє закордонна. Днями «УМ» зустрілася з представниками Італійської лабораторії співпраці заради розвитку Licos onlus, які разом із Фондом «Україна 3000» займаються порятунком «важких» пацієнтів. Журналістка дізналася, звідки беруться витоки такої співпраці, що думають італійці про нашу медицину і як почувається шестирічний хлопчик із 70% опіків шкіри обличчя, шиї, грудей і рук, прооперований італійськими лікарями.

Старий єврейський анекдот розповідає, як один рабин покращив умови життя єврейської сім’ї, що проживала в одній маленькій кімнаті. Він спочатку запропонував ввести в кімнату козла, а коли життя стало зовсім нестерпним, порадив вивести козла з кімнати. Жити стало краще, і всі щиро дякували ребе за мудру пораду.

Шановний Генеральний прокуроре!

Ціла низка телеканалів і газет оприлюднили інформацію про те, що кілька юнаків намагалися знести пам’ятник Леніну в Києві. Або хоча б його трохи пошкодити. За що один із них був заарештований і звинувачений у кримінальному правопорушенні.

Іду в депутати: не втраплю за ґрати,

Буду з брата–українця аж сім шкур здирати.

Як вареник у сметані стану я купатись,

Бо порушувать закони не буду боятись.

Звістка про розгром російського війська під Конотопом та очікувані масові напади татар на російські міста була повною несподіванкою для Москви. У перших числах липня 1659 року, як можна зробити висновок із записів у журналі, що його вів шведський дипломат Мюллер, Москву охопила паніка. Російська держава одразу почала готуватися до оборонних дій на своїй території. Уже 5 липня вийшов царський указ про новий набір у солдатську службу. У той же день у прикордонні міста південної окраїни були відправлені накази воєводам «міських і повітових всяких чинів людей зібрати в місто в облогу... і жити... з великою обережністю.., щоб воїнські люди... над містом якого дурна не учинили». Утім 18 липня, вважаючи, що головна мета кампанії досягнута — основні російські війська розбиті й відкинуті з української території, — гетьманський уряд запропонував царю «замирення» та обмін полоненими. А напади татар на південні повіти наприкінці липня — на початку серпня, у результаті яких було спалено 5 тис. дворів та забрано до полону понад 25 тис. чоловік, узагалі змусили Російську державу відсунути питання встановлення безпосереднього контролю над територією Війська Запорозького на другий план.