Підкорення найбільшої вершини Українських Карпат для Віктора Ющенка стало не лише традицією, а й символом. Сходження з нагоди річниць Декларації про державний суверенітет Ющенко здійснював і перед виборами 2002–го, і 2004 року. Обидві ті кампанії були для нього вдалими. І цього разу, перед балотуванням на другу каденцію, В.Ю. вирішив діяти за звичним сценарієм і влаштував минулої суботи «політичний похід» на Говерлу з відповідними заявами.

«Ми йдемо на Говерлу не з порожніми руками! Наша гора перед нами, наша гора — попереду, і ми її подолаємо! Тут я xочу офіційно проголосити, що я йду на вибори Президента України у січні 2010 року. Разом ми переможемо!» — промовив Ющенко під вершиною. І підкорив її — вже 35–й раз у своєму житті.

На нашій планеті небагато сак­ральних місць, пов’язаних зі з’явами Божої Матері, і одне з таких — Зарваниця. У невеликому селі Теребовлянського району Тернопільщини розміщений один із п’ятнадцяти світових духовних Богородичних центрів, визнаних Вселенською католицькою церквою. За своїм релігійним та історичним значенням він прирівнюється до славнозвісних Києво–Печерської та Почаївської лавр. Ще в 1867 році Ватикан надав чудотворній Зарваницькій іконі Мате­рі Божої паломницький статус, а в наші дні її щорічно відвідують сотні тисяч паломників з усього світу.

«Віце–президент продемонструє підтримку Сполученими Штатами демократичних та економічних реформ, що тривають, і обговорить питання взаємної зацікавленості в обох країнах». Такий анонс візиту до України та Грузії Джозефа Байдена, другого після Барака Обами високопосадовця США, з’явився на сайті Білого дому рівно місяць тому. Відтоді у зовнішній політиці Вашингтона відбулася щонайменше одна важлива для нас подія: американський президент відвідав Москву і душевно почаював із обома «господарями» Кремля. Але, незважаючи на московські заяви Обами про «перезавантаження» американсько–російських відносин і навіть саме з огляду на них від віце–президента США, чий літак учора о 15.30 приземлився в аеропорту «Бориспіль», чекають підтвердження підтримки Вашингтоном євроатлантичних прагнень Києва і Тбілісі.

Учора виповнилося 40 років із того історичного моменту, коли нога землянина вперше ступила на поверхню Місяця. Це була «нога американця». Командир корабля «Аполлон–11» Ніл Армстронг, зробивши перший крок по місячній поверхні, сказав: «Це один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для людства». Ці слова вже так міцно увійшли в історію космонавтики та людства, як і сказане Юрієм Гагаріним під час першого польоту людини в космос: «Поїхали!».

Справжній буревій пронісся вихідними над трьома областями України — Тернопільською, Рівненською та Хмельницькою. На зміну спеці прийшов шквалистий вітер, грозовий дощ і навіть град. Негода не на жарт розійшлася, кажуть «еменесники»: на своєму шляху сильний вітер зносив дахи житлових будинків, господарчих споруд, а також валив дерева. Чи не найбільше постраждала Рівненщина. Так, у Березнівському районі знесло дах школи, дитячого садочка і фельдшерсько–акушерського пункту. Всього в області шквальний вітер пошкодив крівлі на 71 будівлі.

«Кожна людина — художник» — навчав відомий перформер, професор Йозеф Бойс. Щороку реалізовувати його концепцію можна на фестивалях, які масово відбуваються по всій Україні. Там і горщики ліпиш, і хрестиком вишиваєш, і коників малюєш, і нелюдським голосом співаєш, і танець живота після першої репетиції, як професіонал, «виплітаєш». На Міжнародному фестивалі «АртПоле», який відбувся із 12 по 18 липня на пасовищі біля Південного Бугу в селі Воробіївка Вінницької області, кожен із 15 тисяч відвідувачів у міру своїх талантів і бажання міг стати мегасуперовим художником. Упродовж тижня воробіївське поле перетворилося на відкриту велетенську лабораторію, в якій зустрічалися музиканти, актори, художники, мультиплікатори. Свято відчувалося відразу на підході. Уздовж села влаштували цілий табір народних майстрів зі своїми виробами, було що тут випити і з’їсти. Тільки виходиш з автобуса і — гуляй душа, пекла нема!

Здавалося, лише недавно вболівальників захоплювали вирішальні поєдинки попереднього сезону, а в Україні вже розпочався новий чемпіонат. Дев’ятнадцятий стартував під палючим сонцем, із новими надіями та старими проблемами. До останніх тепер слід віднести трансляції. Теле­глядачі могли побачити сім із восьми матчів першого туру, але чотири покази припали на кабельний телеканал «Футбол». Відповідно, більшість любителів футболу України не бачила поєдинки в Донецьку та Полтаві, адже для перегляду цього каналу потрібен платний доступ («Футбол» є не в усіх кабельних мережах навіть Донецької області, де він «прописаний»!). І такі «прольоти» очікують багатьох фанів упродовж усього чемпіонату, адже саме «Футбол» виграв тендер, влаштований прем’єр–лігою...

Перед проведенням якогось грандіозного футбольного форуму ФІФА й УЄФА зазвичай надають країні–господарці шанс проявити свої здібності на трохи нижчому рівні. Так, перед чемпіонатом Європи 2012 року серед дорослих Україні довірили організувати фінальну частину Євро–2009 серед юніорів віком до 19 років.

Сестри Бондаренки залишаються найкращими українськими тенісистками, хоча перемоги на змаганнях серії WTA приходять до них нечасто. В одиночному розряді уродженки Кривого Рогу вигравали по одному турніру: старша, Олена, — у Люксембурзі в 2006–му, а Катя — торік у Бірмінгемі. Зате в парі дівчата здобули вже три титули. Черговий — позавчора у Празі.

Як відомо, успіхи окриляють. Після драматичної перемоги у фіналі Олімпійських ігор–2008 над китаянками в українських шаблісток наче виросли крила. Що важливо, той тріумф не позбавив їх стимулу для боротьби на подальших змаганнях, а лише додав бажання зібрати ще не отримані титули.