У грі з бельгійцями українці просто зобов’язані були перемагати. Позитивний результат дозволив би підопічним Валентина Мельничука продовжити боротьбу за вихід до фіналу Євро–2009, що відбудеться в Польщі. Поразка ж означала останнє місце в групі та загрозу вильоту з вищого баскетбольного дивізіону.

Після складної перемоги над білорусами на вояж нашої національної команди до далекого Казахстану очікували з тривогою. Усі пам’ятали перший матч між двома суперниками, що відбувся чотири роки тому в Алмати. Тоді українці вирвали перемогу на останній хвилині завдяки голу Руслана Ротаня. А тут ще й футболісти з тренером в один голос розповідають про труднощі перельоту та непередбачуваність суперника, що, до речі, посідає лише 120–те місце у світовому рейтингу.

У Європі розпочався футбольний марафон за право потрапити на чемпіонат світу, що влітку 2010 року відбудеться в Південно–Африканській Республіці. Переможцю останнього «мундіалю», збірній Італії, на чолі з новим–старим тренером Марчело Ліппі слід добряче попрацювати, щоб відновити втрачену за часів керування Роберто Донадонні злагодженість своїх рядів.

Ілюстративний ряд книжки Оксани Косміної «Традиційне вбрання українців» (К., 2008) — це вбрання з державних музеїв України і кількох приватних колекцій. Скажімо, Олени Скрипки, яка на обкладинці красується в подільському головному уборі, що його реконструював працівник Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» Юрій Мельничук. У книжці представлені Лісостеп України і Південь. На карті позначені історико–етнографічні регіони, одяг з яких описано у виданні: Волинь, Галичина, Опілля, Поділля, Середня Наддніпрянщина, Полтавщина, Слобожанщина, Таврія, Буджак, Одещина, Приазов’я та Крим.

Якщо шукати українським клубам найбільш незручних суперників, то треба звернути погляди на чемпіонат Швейцарії. Важко сказати, що особливого в колективах країни сиру та банків, але наші команди з різноманітних турнірів вони вибивають із дивовижною стабільністю. Недавні поразки від «Сьона», «Ксамакса», «Тюна» й досі колючками сидять у серцях українських уболівальників. Тепер до цього переліку додалась «Беллінцона», жертвою якої став «Дніпро».

У нiч із 23 на 24 серпня 1939 року СРСР і Німеччина уклали Пакт про ненапад разом із секретними протоколами щодо розподілу сфер інтересів у світі. Готувалася світова війна, в центрі якої опинилася Україна — регіон сили, що дає відчутну перевагу тому, хто нею володіє. Українське «тіло» стало підтримкою для завойовницьких воєн Росії. У це тіло ніби вселився вірус: «заворожені» українці натхненно розробляли для Кремля зброю масового знищення і космічні стратегії, зомбували земляків «червоними» статтями, картинами й віршами, навчали молодь «миротворчого світогляду». А головне — воювали в усіх точках, де було потрібно «хазяїну». Україна стала великою «Південною Осетією» для Європи — плацдармом для розпланованих світових воєн. Сьогодні, пробудившись від гіпнозу, ми починаємо усвідомлювати відповідальність народу за служіння злу. І ще більше цінувати героїв, які боролися за визволення. Від чого ж ми звільнилися 24 серпня 1991 року? Якого звіра перестали годувати нашою пшеницею, вугіллям, металом і... людьми?