Коли людина потрапляє в ув'язнення, то всі її конституційні права, окрім свободи пересування, залишаються у силі: засуджені мають право користуватися бібліотекою, дивитися телевізор. А ще — вірити у Бога. Практично в кожній колонії чи тюрмі на релігійні свята проходять служби, провадиться душпастирська робота. Але чи достатньо цього? Та й чи кожен священик знайде підхід до таких особливих прихожан? У Петрівській виправній колоніії №49, що в Кіровоградській області, питання про спільну мову священика й ув'язнених не виникає: капелан колонії отець Володимир Локотош почуває себе з прихожанами вільно, а ті вдячні за такого душпастира й іншого собі не бажають. Усе більше мешканців колонії знаходять свій шлях до Бога, а декотрі навіть збираються стати священиками. Тим більше, їм є у кого повчитися і з кого взяти приклад. Отець Володимир має дар від Бога бачити паростки добра в душі кожного. І на власному прикладі знає, як важко засудженим змінювати своє життя.