Наприкінці минулого тижня у кримінальному аспекті зазвучали відразу двоє суддів з Дніпропетровщини. Що мимоволі подумалося, що не Зваричем (нагадаємо, екс–голова Львівського адміністративного суду нині відбуває покарання у місцях позбавлення волі за звинуваченням у хабарництві) єдиним тут може втішатися Україна в надії, що закон у нас для всіх один.
Тільки вчора слідство щодо зникнення найпомітнішого лідера Автомайдану Дмитра Булатова було піднято на вищий «щабель» — справу передано з пересічного райвідділку міліції у слідче управління ГУ МВС Києва. Про те, що справою вже займається столичний главк міліції, учора «УМ» підтвердили у прес–службі ГУ МВС України в Києві.
Спроби блокувати облдержадміністрацію були ще в п’ятницю. Місцеві євромайданівці від цього відмежувалися, а їхній координатор Віктор Романенко і взагалі назвав ініціаторів такої акції провокаторами.
Українські соціальні мережі залишаються простором свободи і в останні дні народили черговий жарт: «У будь–якій незрозумілій ситуації розширюй територію Майдану».
Певно, в житті просто так нічого не відбувається. Адже було це в 1974 році, коли я тільки потрапив до Березані й не знав, що вірш «Розрита могила» Тарас Шевченко написав 9 жовтня 1843 року саме в цьому містечку на Київщині. Уже потім відвідав хату–музей, познайомився з хранителькою історії Галиною Лаврентіївною Рих.
Хоча у волейболі й немає воріт, але останніми роками чемпіонати України з цього виду спорту нагадують гру в одні ворота — настільки очевидними є фаворити змагань. Якщо в чоловіків головний претендент на «золото» вже віддавна незмінний — харківський «Локомотив», то в жінок у переліку чемпіонів спостерігається більше різноманіття.
Як і в час Помаранчевої революції, владика Борис майже з перших днів приєднався до Майдану. Тільки тоді він був звичайним священиком, нині ж – єпископом Паризької єпархії святого Володимира Великого УГКЦ для греко–католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу. Він, як ніхто інший, розуміє переваги європейських цінностей для майбутнього України.
В’ячеслав Грозний — знакова постать не тільки для українського футболу. 57–річний уродженець Кам’янця–Подільського залишив також свій слід у російському, казахському та болгарському чемпіонатах. Як каже сам В’ячеслав Вікторович, за шість років роботи в московському «Спартаку» він повністю просяк спартаківським духом.
Ім’я запорізького «Мотора» добре відоме в історії європейського гандболу. Щоправда, всі його міжнародні регалії пов’язані з жіночою командою, яка, на жаль, за рішенням керівництва «Мотор–Січі», наприкінці 2000–х років припинила своє існування. Водночас довго сидіти без улюбленого захоплення В’ячеслав Богуслаєв (генеральний директор «МС») не зміг і відродив клуб, зробивши, щоправда, його вже чоловічим.
Одне з ключових гасел, яке, думається, допомогло Валерію Третьякову без проблем обратися на посаду президента Федерації гандболу України, було питання відродження «Кубка Турчина». Власне, очоливши в 2010 році ФГУ, колишній заступник міністра з надзвичайних ситуацій, реанімував турнір пам’яті легендарного наставника, від проведення якого його попередник відмовився.
