Темпи роботи нового уряду просто вражають: ще тільки минулого тижня на засіданні парламентського Комітету з питань науки й освіти дискутували про повернення до 11–річної школи, як уже й відповідний законопроект зареєстровано у Верховній Раді. Він передбачає запровадження одинадцятирічки, а також одночасне введення обов’язкової дошкільної освіти з п’яти років. Складається враження, що ухвалення закону навмисне підганяють, аби запровадити 11–річне навчання у школах уже з вересня. І ці підозри — небезпідставні. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що голова Комітету з питань освіти Володимир Полохало звернувся до спікера Володимира Литвина з листом про те, що депутати від Партії регіонів та Компартії зробили спробу сфальсифікувати рішення Комітету щодо запровадження 11–річної освіти.

На вчорашній зустрічі Генерального прокурора Олександра Медведька з пресою вже традиційно обговорюється хід розслідування резонансних справ — як позаминулих років, у яких слідчі дії відбуваються украй повільно, так і відносно «свіжих». Очільник ГПУ так і не сказав, чи будуть установлені замовники та організатори викрадення та вбивства Георгія Гонгадзе. Натомість опосередковано підтвердив припущення, що головний виконавець — начальник Департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексій Пукач — вочевидь, сяде на лаву підсудних сам, без замовників із вищих ешелонів влади. Адже, за словами пана Медведька, вже впродовж липня–серпня слідчі завершать досудове слідство у справі Гонгадзе. До речі, експерти підтвердили, що останки черепа, знайденого в Таращанському районі Київщини, належать убитому Гії.

Чи зустрічали ви фотографів, які б отримали звання «Заслужений діяч мистецтв України»? Ризикну припустити, що в абсолютній більшості випадків співрозмовники скажуть «Ні». Людей із фотокамерою набагато легше побачити в переліку «заслужених» серед працівників сфери побутового обслуговування або журналістики, а от серед митців їх — лічені одиниці. Вінничанин Зорій Файн потрапив до таких винятків після того, як його світлини склали візуальний блок ошатного презентаційного видання «Золота підкова Черкащини». Однак у творчій біографії майстра світла і тіні воно було тільки одним епізодом.

The Maneken — проект колишнього діджея Євгена Філатова (тоді він був відомий як Dj Major), який довгий час працював аранжувальником відомих українських поп–співаків. Три роки тому Женя серйозно вирішив стати сам собі артистом і почав працювати під псевдонімом The Maneken, тим самим посилаючи месидж, що його проект — усього лише модель, що мінятиме музичне вбрання. Перший альбом — нью–диско, фанк, соул, джаз, наступні пошуки — електронно–рокові ліричні композиції. Видається, The Maneken — це альтерего сучасного суспільства: мінливої маси, що знаходиться в постійному русі й пошуку.

Із Женею ми зустрілися у його студії на Глибочицькій, у самому серці подільського індастріал, і завели розмову про сучасну танцювальну музику, її електронне наповнення, комп’ютеризацію цього ринку й причини незначної популярності електронного напряму в Україні.

Узимку авторитетний міжнародний інтернет–портал Futsalplanet.com, що висвітлює основні події у житті світового міні–футболу, проводив опитування з метою визначити найкращу футзалістку минулого року. Результати виявились несподіваними: якщо попередні рази перемагали іспанки та бразилійки, то тепер титул найкращої має дівчина з України. Більшість відвідувачів головного міні–футбольного сайту підтримали 25–річну Аліну Горобець, представницю клубу «Біличанка–93» із селища Коцюбинське, що під Києвом. Для жіночого футзалу це визнання — на рівні із «Золотим м’ячем» Андрія Шевченка. Кореспондент «УМ» зустрівся із простою дівчиною — дочкою зварювальника та продавщиці — і водночас зірковою футзалісткою уже після завершення чемпіонату України, в якому тріумфувала команда Аліни. Говорили про нові перемоги, давніші здобутки і про жіночий футзал в Україні загалом.

Реформа ЖКГ, про необхідність якої так довго говорять «більшовики» й «меншовики» Верховної Ради, столичні і периферійні можновладці, ніяк не зрушить із мертвої точки. Та й дискусії, зрештою, ніби припнуті до стрижня проблеми: де брати кошти на латання дірявих мереж, ремонт дахів і вулиць? Від ледь не щоденного «Казна порожня!» у «простих» працівників ЖКГ уже вуха в’януть — і вони закривають очі на впровадження відверто корупційних схем «порятунку» ЖЕКів, ЖЕДів та інших комунальних контор. Ось і вигулькують на ниві послуг різноманітні ТОВ — фірми і товариства зазвичай із рекордно обмеженою відповідальністю. Хіба ж укладатимуть вони мільйони в чуже господарство?

Прошу слова (поки ще можливо). Я, як законослухняний громадянин, мав би поважати посаду Президента держави й особу, яка цю посаду обіймає. Але важко втриматися на такій позиції, коли ця особа ігнорує щонайменше половину населення держави, яку вона очолює...