«За рівнем інфраструктури (дороги, торгові центри, житло, готелі) — це ми Африка, а не ПАР!» — робить висновок один із нечисленних українських туристів, який побував на чемпіонаті світу з футболу. Роман, програміст із Києва, відомий у інтернет–мережі «Живий журнал» під ніком lad_dal_lad_dal, влаштував собі майже двотижневу екскурсію до Південно–Африканської Республіки. Разом із трьома друзями він надумав їхати до Південної Африки ще тоді, коли шанси потрапити на чемпіонат мала збірна України. Після програшу «синьо–жовтих» у «плей–оф» вирішили план не міняти — надто вже цікаво. Тепер хлопці не лише збагатилися унікальними враженнями та викладають в інтернеті дивовижні фоторепортажі, а й можуть порівнювати підготовку африканців до ЧС–2010 із нашими приготуваннями до Євро–2012.

Коли ти вдягаєш вишиванку і їдеш на «Країну мрій», а дорогою зустрічаєш таких самих, як ти, людей у вишиванках, — точно знаєш, куди вони прямують. На час проведення фестивалю територія від Музею Гончара й Співоче поле перетворюються на окрему країну, що пульсує в межах окремого міста: тут ходять гарні усміхнені люди, тут можна знайти якийсь скарб у певного майстра або й навіть знайти себе у новій дотепер незнаній справі.

Благодатну пору збирання врожаю хлібороби зустріли з надією і ... тривогою. Бо ж добре знають: виростити збіжжя, захистити його від шкідників та природних стихій — це тільки півсправи. Надто з огляду на те, що останнім часом їх усе частіше позбавляють виплеканого тяжкою працею збіжжя «пошесті» рукотворні. У тому числі й ті, які з дивовижною легкістю добираються і до настояних дозрілих полів, і до комор із найсучаснішими замками... Наша газета вже розповідала про «білокомірцевих» злодіїв та шахраїв, які буквально спустошували «засіки» сільгосппідприємств і фермерських господарств Полтавщини за допомогою підроблених платіжок та інших банківських документів. Щоправда, про фіктивність останніх селяни в цих випадках дізнавалися вже після того, як за їхньою пшеничкою чи соняшником і слід вичах. Зрештою, винахідливість різношерстих «несунів», які вирушають по чужий урожай уже не з відрами чи мішками й беруть одразу десятками або навіть сотнями тонн, практично не має меж...

Головнокомандувач Військово–морського флоту РФ адмірал Володимир Висоцкій цього тижня представив членам військової ради та керівному складу ЧФ РФ нового командира цього формування — віце–адмірала Володимира Корольова. Колишній уже командувач ЧФ РФ Олександр Клєцков зараз у плановій відпустці перед звільненням, термін його служби закінчується в серпні цього року, коли йому виповниться 55 років. Новий командувач ЧФ віце–адмірал Корольов переходить на Чорне море з посади заступника командувача Північного флоту РФ.

Відповідне рішення цього тижня ухвалила Верховна Рада. У постанові ВР сказано, що на цьому цвинтарі ховатимуть «ветеранів Великої Вітчизняної, війни в Афганістані, учасників інших військових конфліктів, військовослужбовців, у тому числі звільнених у запас або у відставку, членів їхніх сімей, а також інших осіб, які здійснили героїчні подвиги в ім’я українського народу». Місцем для цвинтаря обрали околиці села Биківня під Києвом. Уряду доручили за два тижні створити оргкомітет зі спорудження цвинтаря. Комітет складатиметься з представників Міноборони, мерії Києва, Київської облдержадміністрації та Держкомітету у справах ветеранів. Відповідальність за розробку проекту, будівництво та функціонування меморіального цвинтаря поклали на Міністерство оборони.

Спроектували, виготовили і щойно презентували згадану новинку — спеціальну аварійно–рятувальну машину важкого типу (САРМ) — фахівці холдингової компанії «АвтоКрАЗ» на замовлення Міністерства з надзвичайних ситуацій. І хоча, як повідомили власкору «УМ» у прес–службі холдингу, її головною складовою залишається добре знайома всім вантажівка підвищеної прохідності «КрАЗ–63221», ідеться про принципово нову техніку, яку в Україні досі не випускали.

У той час як лідерка ПСПУ Наталя Вітренко тішиться з приводу того, що Росія–«матінка» на очах «приростає» стратегічними об’єктами України, її ідейно підлеглі раді й найменшому благу цивілізації. Здобутому в будь–який спосіб. Переконує у цьому хоча б офіційна заява до Токмацького райвідділу міліції місцевої сільгоспфірми «Укрлан» про крадіжку в неї кількох десятків тонн сіна. Основний фігурант звинувачення — Сергій Ольшанський, генеральний директор ТОВ «Виробничо–комерційна фірма «Ольф», депутат Запорізької обласної ради від ПСПУ.

Що поєднує між собою цих різних людей із різних епох? Народного месника Семена Гаркушу, письменників Пилипа Капельгородського, Михайла Осадчого, Дмитра Білоуса, Олексу Ющенка, Григорія Білоуса, Івана Власенка, художника Нестора Кизенка? А ще представників родини Полетиків — збирачів документів з історії України XVII—XVIII століть, Героїв Радянського Союзу — батька та сина Соколів — Омеляна Лукича та Григорія Омеляновича? Ріднить їх мала батьківщина — Недригайлівщина, що на Сумщині. Історія цього краю надзвичайно багата: на території району свого часу було знайдено рештки мамонта, на честь чого навіть встановлено перший у світі пам’ятник, знайдено історичні свідчення існування древніх міст Попаш та В’єхань... По стежках–доріжках Недригайлівщини пройшли на Полтавську битву шведські полки, віддзвеніла стременами кіннота Нестора Махна, відгарчала танками німецька армада, прямуючи на битву під Курськом... Тепер усю цю історію зафіксовано в одній книжці — «Недригайлівщина у дзеркалі історії».

З вимогою оприлюднити епатажну заяву пані Наталя звернулася до редакції газети «Наш город» — офіційного видання міської влади. Потреби у проведенні медиками специфічної експертизи не було, позаяк з’ясувалося: жінка діяла адекватно ситуації. Що й доказала мас–медійникам: пішохідний міст через залізничні колії буде підірвано за умови, що комунальники його негайно не полагодять!

На центральному пляжі в Черкасах, що неподалік ресторану «Рибка», в туалет провалився 31–річний Олександр. Чоловік був напідпитку і не вписався в «очко», та так і застряг у ньому. А вилізти з дірки самотужки не зміг. Так і висів, тримаючись на ліктях…