Коли в попередні роки національна збірна України вилітала до дивізіону ІВ, процес її повернення до другої за силою ліги планети не займав багато часу.

Попри те, що в національному чемпіонаті мадридський «Реал» у поточному сезоні демонструє вельми скромні здобутки, за п’ять турів до завершення першості посідаючи в прімері третє місце, на євроарені «королівський» клуб наполегливо рухається до здобуття третього поспіль Кубка чемпіонів.

Одразу після завершення юніорського чемпіонату світу з хокею в дивізіоні ІВ у столичному Палаці спорту мала пройти світова першість iз боротьби серед кадетів.

Скоротивши до відстані трьох очок своє відставання від лідера, «Динамо» неабияк оживило інтригу в чемпіонській гонці. І тепер усе йде до того, що матч останнього туру між «гірниками» та «біло-синіми» набуде статусу «золотого».

«Ліверпуль» чи «Рома», «Реал» або «Баварія». Кожен із переможців цих півфінальних пар 26 травня зіграє у фіналі чоловічої Суперліги на київському НСК «Олімпійський».

Не секрет, що у тенісному світі поєдинки збірних та персональні баталії тенісистів-професіоналів — це, по суті, два паралельні світи.

Уже не перший рік національна збірна України, як невтомний мандрівник, балансує між другим та третім за рейтингом дивізіонами світового хокею.

Цілком закономірно, що два найсильніші клуби країни — «Шахтар» та «Динамо» — домінують не тільки в чемпіонаті країни. Їхнє безапеляційне лідерство за кількістю здобутих національних Кубків — також беззаперечне.

Улітку минулого року власник «Донбасу» та один із найбільших хокейних ідеологів країни Борис Колесников, пояснюючи необхідність встановлення вікового ліміту для учасників чемпіонату України, заявив, що подібний крок є життєво необхідним для збереження вітчизняного хокею.

На відміну від чверть­фінальної серії, де для визначення переможця суперники грали до двох перемог, півфінали чоловічої суперліги розраховані дещо на довшу ігрову дистанцію.