«О, дивись, ну просто як з мене малював!» — сумно засміявся знайомий: обговорювали новину про повернення вкраденої було картини Едварда Мунка «Крик». Геніальний таки був митець, можна сказати, провидець — так детально зобразив душевний стан людей «після Майдану»: «Це я на коаліції-кабміни дивлюсь». Хихочемо. Серйозні розмови про нинішню політичну ситуацію вже давно припиняються щонайбільше на десятій хвилині — шукати «їм» виправдання й сваритися на цьому грунті вже набридло, і кухня потроху перетворюється на банальне місце споживання їжі та в кращому випадку — розмов про футбол. Або таких от «мистецьких» дискусій: «Ага, а «Наша Україна» — це «Дівчинка на кулі» Пікассо», — розважаємося далі, пригадуючи, як уже трохи поголубіла панночка роботи майстра абстракції балансує на м'ячі під пильним поглядом широкоплечого мужика у синіх трусах. Завершуємо «Чорним квадратом» Малевича. Насміялися?
Але це таки в будь-якому разі краще, ніж плакати. Пригадується, як зо три місяці тому авторка цих рядків розривалась між бажанням розреготатися й заридати, спостерігаючи за потугами поважного зібрання «рятівників Батьківщини» в Українському домі. Всеукраїнська народна рада під проводом вічних у таких випадках мовчанів-танюків-зайців зібралася відвертати небезпеку, яка зависла над Україною, постановила передати (ну хай запропонувати) всю владу патріотичному Президентові Ющенку, і щось там іще говорили красиве, «патосне» й натхненне. Дуже гарно говорили, а дехто — навіть тверезомисляче, мудро і слушно. Зокрема й про те, чим усе це дійство завершиться.
Так і вийшло. Де зараз та Рада? Може, строчить якийсь обурений папірець алаверди заявам нових урядовців про запровадження російської мови. А може, й ні. Однаково папірцями тепер справі вже не зарадиш — для вимираючої популяції затятих оптимістів залишається надія хіба на «реорганізований», «посилений» і вкомплектовуваний «(анти)кризовим менеджментом» президентський секретаріат. Бо сірій махині Кабміну може протистояти тільки не менш (зніяковіло опускаємо очі долу) потужний зразок монументальної архітектури. Так дивно — ту страшну будівлю на Банковій ми тільки недавно, після зняття бар'єрів і допуску під самі сходи підлітків на роликах, потроху почали вважати «своєю». А Кабмін на Грушевського після Помаранчевої революції чомусь став таким одразу — можливо, допоміг погляд на колишнє «лігво Януковича» крізь революційні діжки. Тепер, проходячи повз урядову будівлю, з подивом ловиш себе на думці, що вона знову «чужа». І не лише тому, що всередині вже годі шукати добрих знайомих у латаних шкарпетках, які радо напоять чаєм з печивом у віце-прем'єрській приймальні. За ті без копійок два місяці, протягом яких у державі діє цей «чужий» і як ніколи сильний (політреформа-бо) Кабмін, підстави для ілюзій зникли не лише у тієї частини народу, яку за традицією ідентифікують як «помаранчеву», а й у тих, хто мислить себе принаймні у «синьо-жовтих» барвах...

Через вісім років (!) Апеляційний суд Кіровоградської області виправив судову помилку, допущену колегією суддів Кіровоградського обласного суду при розгляді скарги тодішнього кандидата в мери Одеси Руслана Боделана про визнання недійсними виборів одеського міського голови.

Припущення про те, що з приходом у президентський Секретаріат нового голови реорганізація торкнеться і прес-служби Президента, підтвердилися. Позавчора увечері прес-секретар Віктора Ющенка Ірина Геращенко повідомила, що глава держави задовольнив її заяву про звільнення. При цьому Ірина, яка працювала з Ющенком з 2001 року, наголосила, що залишається членом команди Президента.

На засіданні у Нью-Йорку міністри закордонних справ країн-членів Організації за демократію та економічний розвиток ГУАМ (ОДЕРГУАМ) обрали генеральним секретарем Валері Чечелашвілі, нинішнього заступника керівника зовнішньополітичного відомства Грузії.

Спеціальний літак Збройних сил України Ту-134, на якому військова делегація на чолі з міністром оборони Анатолієм Гриценком прямувала до Тирани (Албанія), здійснив вимушену посадку в аеропорту «Бориспіль».

Хоча минуло рівно півроку з того дня, як в Україні відбулися парламентські вибори, Верховна Рада все ще залишається без одного зі своїх «начальників» - віце-спікера. Найбільше гальмувало цю кадрову нестачу те, що посаду заступника Голови парламентарії вирішили віддати опозиції. Нібито правильне рішення, однак проблема виникла через те, що в поствиборчій Україні статус опозиції вельми неясний.

Політреформа - політреформою, але скидати з терезів позиції Президента, як це дехто намагається зробити, не варто. Та, власне, оновлений секретаріат Ющенка на чолі з «антикризовим менеджером» Балогою і не дасть цього зробити, якщо, звісно, впорається із поставленим завданням.

Господарський суд Києва визнав промислово-фінансовий консорціум «Придніпров'я» сумлінним покупцем 50 відсотків +1 акції Нікопольського заводу феросплавів. Також суд відхилив позов Фонду державного майна до «Придніпров'я» про витребування даного пакета акцій НЗФ.

Учора мало відбутися чергове засідання робочої групи зі створення коаліції національної єдності. Втім мало хто брався спрогнозувати, чим закінчиться ця здибанка. Багато експертів сходяться на думці, що інтенсивність та плідність переговорного процесу суттєво понизилися. І, наприклад, у п'ятницю заплановане засідання робочої групи взагалі не відбулося. Бо не прийшли комуністи.