Можливо, назвою Русь нам слід завдячувати загарбникам зі Сходу — роксоланам (аланам) і аварам, а також арабським купцям і варягам. Київські князі перенесли цю назву на підкорені ними народи Північно–Східної Європи — літописні меря, мурома, вєсь, мордва, заволочська чудь, пермь, печера, ямь. Первинне значення цього терміну — світлий (білий). Утім цю назву нав’язали нашим пращурам силою. Чи варто бідкатися, що у нас начебто вкрадено назву Русь? Вона як прийшла зі Сходу у VI столітті, так і остаточно повернулася туди на початку ХVIІІ століття. Для нас вона назавжди залишиться рідною лише щодо часів Київської Русі і козаччини. Натомість наші пращури залишили нам іншу назву — Україна, утворену від праслав’янського іменника край. Хоча таке трактування дуже не подобається ура–патріотам. Мовляв, ніяка ми не окраїна, а пуп землі. Проте французький картограф і інженер Гійом Боплан, який подорожував Україною в першій половині ХVII століття, у вступі до своєї відомої праці «Опис України» писав про «велике пограниччя — Україну, розташовану між Московією і Трансільванією». Ця характеристика залишається актуальною й сьогодні. Адже в географічному і цивілізаційному сенсі ми знаходимося на межі — між Росією і об’єднаною Європою.

Середа — опозиційний день. Фракції меншості мають право самотужки формувати порядок денний. Отож Блок Юлії Тимошенко повернувся до старих проблем: «тимошенківці» вимагали мораторій на підвищення цін на житлово–комунальні послуги та газ, пропонували не допустити підвищення пенсійного віку.

Цікава вийшла арифметика з новоствореними виборчими комісіями на Тернопільщині. За підрахунками активістів громадянської мережі «Опора», найбільше місць у тервиборчкомах мають... комуністи. І це в області, де Компартія аж ніяк не користується популярністю і не відзначається активністю в політичному житті. Як повідомив «УМ» регіональний координатор «Опори» Святослав Липовецький, на другому місці — «регіонали», потім — члени Народної партії Володимира Литвина. Тобто вся вершина п’єдесталу — за представниками коаліції.

«Книжка починає жити за законами газети: 34% опитаних росіян на запитання, що буде далі з книжкою, яку вони купили, сказали: «викину». Люди не перестали читати, але читання перейшло на утилітарний рівень — кулінарія, здоров’я, як бути красивою, як облаштувати дім і вести господарство. Книжка залишається цінністю в елітарних суспільних групах, але якщо раніше ці групи були зразком для наслідування всього суспільства, нині це замкнені, герметичні субкультури, які не впливають на розвиток культури», — повідомила результати соціологічних опитувань у Росії соціолог Любов Борусяк в епіцентрі любові до книжок — на Форумі видавців у Львові. «В Україні аналогічна ситуація з читанням, тільки ще гірша», — сказала на «круглому столі» «Книжкові ринки України і Росії: соціологічний аспект» український соціолог Ірина Бекешкіна. У цьому контексті вона гірша ще й тому, що Україні таку інформацію знати й аналізувати взагалі нецікаво — останній раз дослідження книжкового ринку проводили у 2008 році на замовлення Фонду «Відродження». Отже, яку сходинку в українській суспільній ієрархії займає книжка — достеменно не знає ніхто, а знаного соціолога Ірину Бекешкіну запросили на цей «круглий стіл» тому, що: а) вона — одна з небагатьох відомих соціологів; б) вона все одно приїхала у Львів на інший «круглий стіл».

У пікантну ситуацію потрапила мешканка одного з сіл Богородчанського району, коли слідчі доповіли про результати розгляду поданої нею кілька днів тому заяви. Тоді розгублена жінка повідомила до райвідділу міліції про зникнення трьох тисяч американських доларів iз власної оселі й 30 тисяч гривень із помешкання її матері. Та не менший шок заявниця пережила ще раз, коли правоохоронці викрили крадія — її доньку.

Підкилимність, інтриги й непрозорість — суть української дійсності, незалежно від того, про яку сферу життя йдеться: від вирішення питань у парламенті до з’ясування проблеми в житловому комітеті. Культура, звісно, не виняток. Не так давно в «УМ» потрапило звернення керівництва Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» до Віктора Януковича з проханням надати їм статус національної: при тому що діяльність цієї організації — як і імена її членів — маловідома в Україні й сфокусована здебільшого на російській літературі. Це, крім того, що в державі вже існує одна національна письменницька організація. Інший документ засвідчував готовність Міністерства культури підтримати ініціативу «КЛУ». Спроби редакції отримати від обох сторін чіткі пояснення наткнулися на стіну спротиву.

Дивні діла твої, Господе, творяться у тебе за спиною і перед твоїми очима, бо саме так богоподібно розташувався Дніпропетровський державний аграрний університет: з одного боку — один поважний храм, з іншого — ще поважніший, ніби створюючи ауру святості в цьому навчальному закладі. Якщо додати до цього ще й ауру недоторканності вузу, створювану поважними екс–прем’єрами, народними депутатами, головами фракцій та підкомітетів Верховної Ради України, віце–прем’єрами, заступниками міністрів, начальниками КРУ і просто людьми зі «свити з мантіями почесних докторів», то тут роками панує навчальний рай і Божа благодать для юних поколінь майбутніх аграріїв...

Нинішня світова першість, яка позавчора стартувала в спорткомплексі «Олімпійський» у столиці Росії, має особливий статус. Крім того, що вона ювілейна, 30–та за ліком, так на прес–конференції перед початком турніру президент Федерації художньої гімнастики РФ й одночасно головний тренер команди наших сусідів Ірина Вінер підкреслила, що художня гімнастика повертається додому — на місце свого виникнення. Щоправда, перший чемпіонат світу 1963 року відбувся не в СРСР, а в Угорщині. Зрозуміло, що безумовними фаворитами форуму серед 50 країн–учасниць є господарки. Усього ж 800 спортсменок упродовж тижня розіграють дев’ять комплектів медалей.

Олексій Івченко склав із себе повноваження голови Конгресу українських націоналістів. Незважаючи на те, що КУН на партійних зборах проголосував за переобрання Івченка, він вирішив відійти від партійних справ.