Агресивний натовп виплескується на подвір’я виробничої «зони». Причина — конфлікт з іншими «зеками», тож близько 70 озброєних палицями та пластиковими пляшками з водою чоловіків ладні будь–що прорватися до житлової «зони». Там їхні кривдники з іншого угруповання, розправи над якими вони жадають. Адміністрація «чоловічої зони» у Дніпродзержинську даремно закликає натовп заспокоїтися. Перемовини не дають результату, тож оперативний штаб приймає рішення про початок силової фази. Паралельно про НП повідомили міського прокурора, начальників місцевих управлінь міліції та СБУ, владу міста та області. Утім додаткові сили не знадобилися: лише за якихось десять хвилин бунт на «зоні» придушили бійцi тюремного спецназу на очах преси.

Усе згідно зi сценарієм навчань, проведених нещодавно на базі Дніпродзержинського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально–виконавчої служби України. Офіцери кажуть, що за радянських часів на території училища (правоохоронці з усього СРСР добре знають його як колишню школу міліції) справді була чоловіча колонія. Окремі її об’єкти нині використовують для практичних занять. Саме курсантам училища під час навчальних зборів спецназу й дісталася роль бунтівної масовки. Натомість їхні приборкувачі були справжні — продемонструвати бойові навички та вміння до Дніпродзержинська з’їхалося близько сотні бійців з усіх підрозділів спецпризначення Держдепартаменту з питань виконання покарань. Перший заступник голови Держдепартаменту Сергій Сидоренко каже, що вперше показати журналістам і правозахисникам раніше втаємничений тюремний спецназ вирішили не лише заради подальшої прозорості системи, а й щоб зняти домисли щодо «маски–шоу», які ці хлопці нібито регулярно влаштовують за «колючкою».

Геніальні витвори креативщиків «Вона працює», «Тому що справедливий» та «Сільський голова Іван Іванович щиро вітає всю громаду з Днем меліоратора» вже цього–наступного тижня можуть назавжди увійти в історію. Прем’єр–міністр Микола Азаров пообіцяв найближчими днями підтримати законопроект, який має обмежити розміщення рекламних щитів вздовж доріг, та передати документ на розгляд Верховній Раді. У тому, що коаліція швидко та дружньо підтримає пропозицію Кабміну і документ стане законом, не сумнівається жоден експерт.

На Форумі видавців у Львові всі елементи складають нерозривний ланцюг книжкового кругообігу — концептуальні кав’ярні, бджілки–видавці, батьки і гості міста, пахучі новодруки, втомлені піарники з приклеєними усмішками, п’яні від безпричинного щастя письменники, студенти — всі як один поголовно поети, російський стенд, на якому активно запрошують красти книжки, натовпи по автографи, письменницька солідарність у «Дзизі», традиційно представницький польський десант. І все–таки кожний форум залишається в пам’яті новими книжками, які купив, отримав у подарунок чи залишив не купленими, щоб було про що мріяти. Як ви побачили зі списку 17 найкращих книжок 17–го Форуму видавців, у шорт–лист журі потрапили, в основному, книжки non–fiction (нехудожня література), із красного письма тільки вибране Івана Малковича — зелена книжечка «Все поруч» — удостоїлася колективного схвалення журі. Про якісь важливі книжки ми писали окремо, чи згадували в книжкових рубриках, чи писатимемо пізніше, а сьогодні на ваш розсуд пропонуємо такий (звісно, суб’єктивний) набір новинок.

Попри те, що шахи, як і інші розумові види спорту, не входять до програми традиційних Олімпійських ігор, майстри цієї стародавньої гри також не обділяють себе званнями олімпійця. Вони проводять свої Олімпіади, щоправда, на відміну від традиційних ігор, збираються вдвічі частіше — раз на два роки. Цього разу 39–ту Олімпіаду Міжнародна федерація шахів (ФІДЕ) організувала на півночі Тюменської області Росії — в Ханти–Мансійську. Причина заїзду в такі місця банальна — фінанси. Головним спонсором турніру виступає промисловий гігант «Газпром», тому навряд чи хтось у світі може скласти йому конкуренцію.

Зайвий раз нагадувати про те, що нині російські «художниці» — номер один у світі, — все одно, що «сипати сіль на рани» українських грацій, які щоденно віддають ледь не всі сили справі свого життя. Однак від цих реалій нікуди подітися, тож знову доводиться констатувати, що сьогодні українки не готові боротися за найвищі позиції на світовому форумі, який триває в Москві.

Учора розпочався робочий візит Віктора Януковича до Сполучених Штатів Америки. Це вже друга поїздка В.Я. за океан за президентську каденцію. Утім, якщо минулого разу Януковича приймав Барак Обама, то впродовж цієї поїздки зустрічі Януковича будуть менш статусними.

Останнім часом вітчизняні науковці значну увагу приділяють дослідженню українського національного руху, ОУН та УПА в роки Другої світової війни. Дослідники здебільшого звертають увагу на політичну і військову, меншою мірою — економічну й культурну діяльність цих організацій. Поза увагою залишається спорт і намагання патріотичних сил впливати на його розвиток в умовах німецької окупації. Мало хто знає, що в ті важки роки спортивне життя в Західній Україні розвивалося значними темпами. Чого варте створення за допомогою Українського центрального комітету (УЦК) на чолі з Володимиром Кубійовичем футбольних, волейбольних, баскетбольних ліг та проведення крайових чемпіонатів з ігрових видів спорту. За даними часопису «Львівські вісті» від 31 грудня 1941 р., на території Галичини з липня по грудень того року відновили роботу 14 спорттовариств.

Провідником у цій царині був Володимир Михайлович Кубійович — голова УЦК. Кубійовича (завтра виповнюється 110–річниця з дня його народження) ми знаємо як визначного історика, географа, громадсько–політичного діяча, творця «Енциклопедії українознавства», одного з організаторів дивізії «Галичина». Спортивне життя на окупованій німцями Західній Україні (дистрикт «Галичина») розвивала також структура Кубійовича — відділ молоді УЦК. У ті роки в Галичині розігрували Кубки Кубійовича з різних видів спорту.

Кабмін уже морально готовий до втрат — і намагається підготувати до них свій народ. На думку Прем’єра, державний бюджет зазнає «пошкоджень» унаслідок ухвалення Податкового кодексу. «Дірки», що з’являться в кишені держави, урядовці готуються перекрити наявними в них ресурсами.

У день Різдва Пресвятої Богородиці в обласному центрі Прикарпаття освятили незвичайну культову споруду, збудовану в традиційному галицькому стилі. Колись на цьому місці стояв величний монастирський комплекс отців Редемптористів. Його червоноармійці зруйнували в 1946 році, а настоятеля святої обителі закатували до смерті.