Віднині всі, хто отримує зарплату великими купюрами, мають бути уважними: нова «двохсотка» суттєво відрізняється від своєї попередниці. На лицевому боці — також Леся Українка, але більша і на вигляд ніби трохи молодша. На звороті — лелека у польоті на тлі в'їзної вежі Луцького замку. Загальне тло банкноти — до непристойності рожеве.

В Ощадному банку України нині немає легітимного керівника. Незаконно звільнений Олександр Морозов оскаржує це рішення у суді. А його наступник Антолій Гулей готовий проводити радикальні реформи. Це означає, що будь-який кредитний договір, укладений у ці дні, може бути визнаний неправомірним. Вкладники, які мають в банку свої рахунки, можуть розірвати ці угоди.

Позавчора в Кабміні зустрічали Новий рік. Заодно і проводжали старий — підбивали підсумки минулого, 2006, року. А яке ж свято без сюрпризів?! Новорічний ранок у похмурому будинку на Грушевського переносили скільки могли, аж поки не знайшли веселого і щедрого Діда Мороза.

Передбачаючи, що черговий «хрестовий похід» проти силових захоплень підприємств не матиме швидкого успіху, ми навіть не думали, що наш прогноз збудеться так швидко. Криміналізація суспільства, яка нині поширюється зі швидкістю епідемії, і ситуація, коли прості люди не вірять уже нікому, створюють небезпечну ситуацію невизначеності. А коли не існує чітких правил гри для всіх і кожного, неодмінно з'являться персонажі, які спробують витиснути з цього максимум користі.

Чечетов сам заговорив про «Криворіжсталь». Власне кажучи, ніхто не тягнув за язика колишнього керівника Фонду держмайна коментувати таку невиграшну для нього тему: минулий склад Генпрокуратури не зумів нічого довести, а нинішній полює лише на політичних опонентів. Але Михайло Васильович, через кадровий голод виступаючи від імені синьо-білої команди, таки наважився — і став автором найгучнішої нісенітниці тижня.

Уряд Віктора Януковича, який головним своїм завданням вважає «тримати» ціни на соціальні товари, вже найближчим часом буде змушений шукати виправдань перед електоратом: процес зростання цін на основний продукт харчування більшості українців став незворотним. І пенсіонери та малозабезпечені будуть вимушені залишати у булочних все більше коштів та намагатися зрозуміти: де вони зуміли потратити свої «підвищені» пенсії?

Спробуймо відтворити в пам'яті останні місяці 2006 року. Сподіваюсь, що необдуманих та авантюрних учинків більшість із нас не здійснювала, грошей на вітер не викидала, а навпаки — ми намагалися більше заробити та навіть трохи заощадити. Але марно! Нещодавно виявилося, що за цей період кожен мешканець України суттєво заборгував невстановленим іноземним кредиторам. Тепер усі громадяни, включаючи дідусів-пенсіонерів та новонароджених дітей, мають повернути по 300 американських доларів. Середньостатистична сім'я із трьох чоловік, таким чином, мусить стати біднішою майже на тисячу у. о.
Можливо, дехто заперечить: державний борг — категорія досить віртуальна і напряму на наші статки не впливає. Але це не зовсім так.

Оптимістично повідомивши, що з першого квітня українські пенсіонери отримуватимуть більше, уряд Віктора Януковича не сказав головного — грошей у казні для здійснення такого кроку вони не виявили. А для нього потрібно близько п'яти мільярдів гривень. На нинішній день Кабмін зумів «видати на-гора» усього лише три мільярди.

Учорашнє засідання Кабміну до болю нагадувало військову нараду в закритому бункері: коли воєначальники, виструнчившись на повен зріст, заявляють про міць своїх полків надто голосно та патетично — аби приховати власну розгубленість. Нервова атмосфера в урядовому будинку, поганий, незважаючи на сонячну погоду, настрій Прем'єра породжували багато запитань. Особливо, коли Віктор Янукович після «гостроатакувального» вступного слова посидів з підлеглими для годиться ще хвилин десять (мабуть, щоб не виходити із залу разом iз журналістами), а тоді швидким кроком покинув велелюдне зібрання.

Нині в Україні відбувається черговий перерозподіл власності — «бої без правил» за майно і дуже великі гроші. Останні гучні економічні скандали в Україні змусили більшість із нас згадати події п'ятнадцятирічної давності, коли новопроголошена країна стрімко пірнула у каламутні води приватизації. Тоді спільне майно зуміли поділити між собою найспритніші, найхитріші, найвигадливіші співвітчизники — представники влади та бізнесу.
Тепер, коли через конфлікти між гілками влади держава трохи ослабила свої позиції, майно почали перерозподіляти ще раз. Роблять це непублічні люди у чорних масках під дбайливою охороною міліції, суду, часто не намагаючись придати дійству хоча би вигляд законності. На кону стоять мільярди — і долі сотень тисяч людей.