Одеса Жванецького

Одеса Жванецького

Колись Михайло Жванецький писав: «Письменників в Одесі багато, тому що нічого не потрібно вигадувати. Щоб написати оповідання, треба відкривати вікно — і записувати». Скориставшись цією порадою, відкривши вікно в одеському дворику тепер, швидше, станеш хуліганом, ніж письменником. Змінився час — змінились люди... Що сталося з Одесою? Чому сьогодні вона зовсім не схожа на те «досить гарне місто на нашому Півдні та чиїйсь Півночі», про яке писав і пише Михайло Михайлович? «Одеса тут більше не живе», — як завжди влучно підмітив сатирик. Так, одесити, про яких він писав, роз’їхалися по світу. Але залишилися вулиці, будинки та навіть установи, де бували персонажі Жванецького, де виріс і загострив перо він сам.

Марія Ремінь: Будь–яку роботу потрібно виконувати якісно

Марія Ремінь: Будь–яку роботу потрібно виконувати якісно

Учора в Київському театрі оперети НОК вшановував найкращих спортсменів минулого року. Поміж претендентів на перемогу в різних номінаціях фігурував і жіночий квартет спринтерок, який влітку 2010–го на Олімпійському стадіоні в Барселоні виборов «золото» європейської першості, встановивши там ще й рекорд сезону в світі.

Водночас початок нового, передолімпійського, року ознаменувався тріумфом ще двох представниць тієї команди — на континентальній першості в закритому приміщенні Олеся Повх та Марія Ремінь здобули відповідно золоту та срібну нагороду в бігу на 60 метрів. Аби познайомити читачів зі ще однією зіркою української легкої атлетики, кореспондент «України молодої» розшукав Марію Ремінь. Уродженка Макіївки, яка нині живе й тренується в Запоріжжі, розказала про свою улюблену справу, свої захоплення, розповіла про свою найкращу подругу, з якою наймає одну квартиру, й оцінила свої майбутні професійні перспективи.

Зірка на ім’я Пенелопа

Зірка на ім’я Пенелопа

Усього за два роки в Пенелопи Крус збулися чи не всі жіночі мрії: в 2009 році вона отримала першого «Оскара», через рік вийшла заміж і завагітніла, нещодавно вона народила свого первістка, а тепер ще й отримає власну зірку на Алеї слави в Голлівуді. А це — велика честь для іспанської актриси, яка зуміла підкорити «фабрику мрій». Урочисту церемонію заплановано на 1 квітня. Відкрити іменну зірку Пенелопи під номером 2436 довірили режисеру Робу Маршаллу, повідомляє «Клео». «Крус показала себе універсальною актрисою, яка переконливо може зіграти різноманітних персонажів, і зовсім недавно вона стала першою актрисою з Іспанії, яку номінували на «Оскар», — пояснюють свій вибір організатори.

П’ятий кіндер

«Я обов’язково знову стану батьком. Не хочу померти, знаючи, що в мене тільки четверо дітей», — заявив у 2007 році екс–учасник колись шалено популярного німецького гурту «Модерн Токінг» Дітер Болен. Сказано — зроблено. Днями 57–річний музикант уп’яте став батьком. Його 26–річна подружка Карина Вальц народила донечку. Назвали дівчинку Амелі. Зі своєю цивільною дружиною Болен уже п’ять років. Але одружуватися з Кариною знаменитий блондин, відомий не тільки піснями, а ще й своїми амурними походеньками, не поспішає.

Брудні танці «Чорного лебедя»

Брудні танці «Чорного лебедя»

Переглянувши психологічний трилер «Чорний лебідь» за участю Наталі Портман, усі дивувалися: як акторка без жодної професійної балетної освіти змогла виконати у фільмі такі складні балетні партії? Сама актриса натякала на участь дублерки, але ніколи не називала її ім’я і не намагалася розповідати про це журналістам. Тим паче блискучу акторську роботу Наталі вже встигли оцінити — їй присудили «Оскара» в номінації «Найкраща акторка».

ПРИКОЛИ

Депутат на прийомi у психіатра:

— Лікарю, в мене «розтроєння» особистості: кажу одне, думаю друге, роблю третє.

— Заспокойтеся, це доводить, що ви цілком нормальний народний обранець.

Рідна і... небезпечна?

Рідна і... небезпечна?

За місяць до свого 66–річчя жителька Чернігова Валентина Підвербна (до речі, колишня медсестра) народила гарненьку та цілком здорову доношену дівчинку вагою 3 кг 330 г і зростом 54 см. Дитина з’явилася на світ у результаті планового кесаревого розтину в міському пологовому будинку. Лікарі оцінили маля на 8 балів за 10–бальною шкалою Апгар. «Я щаслива, я її дуже люблю, вона для мене найдорожча у світі», — запевняла журналістів мама–рекордсменка, позуючи перед камерами. Вона і дитина почувалися добре.

Ця сенсаційна новина одразу ж потрапила на шпальти місцевих і центральних газет, на телеекрани. Чому ж уже через місяць після народження дитини чернігівські медики висловлюють сумніви, чи зможе Валентина Григорівна сумлінно виконувати свої батьківські обов’язки, виростити та виховати немовля?

Світ для них не мовчить

Світ для них не мовчить

МОЗ України констатує, що тільки одну дитину з десяти обстежених можна назвати відносно здоровою. А 9 із 10 хлопчиків і дівчаток мають певні проблеми — від малозначущих до таких, що становлять серйозну загрозу. Причому йдеться не лише про вроджені вади серця, які у всіх на слуху, а й про інші патології. Зокрема, у нашій країні виявлено 900 тисяч дітей із порушеннями слуху. Серед них понад 3 тисячі — це малята віком до трьох років. На жаль, чимало глухих або тугоухих діток потрапляють до лікаря у пізньому віці, коли відновити слух, навчити розрізняти звуки мовлення та розмовляти стає важким, іноді непосильним завданням. Звідки ж беруться такі «запущені» випадки? Виявляється, нерідко батьки не розуміють, чому їхня дитина поводиться «якось не так». І думають, що мовчання дитини, її дивна реакція на слова дорослих — примха, яка минеться з віком!

Цигарковий «батіг» спрацював

Протитютюнові закони, ухвалені в останні кілька років, дають очікуваний результат. Про це, як повідомляє прес–служба МОЗ України, свідчать дані щодо поширеності тютюнопаління на території нашої країни. Починаючи від 2000 року, в нас проводять вибіркові опитування домогосподарств щодо самооцінки стану здоров’я та рівня захворюваності населення. За даними цього опитування, лікарі з’ясували, що в 2008 році показник поширеності паління дорівнював 25,6%, а минулого року частка осіб, що палять (віком від 12 років), сягала вже 22,4% .

У глухому кутi

Ситуація в сільській глибинці сьогодні катастрофічна. Цього не бачить чи не хоче бачити ніхто і насамперед — влада. Зараз у селі майже немає роботи. Отож більшість людей, аби якось вижити i заробити якусь копійку, вирощують овочі, фрукти, здають молоко. Але парадокс у тому, що не селянин диктує ціну, а — йому. І завжди ця ціна грабіжницька і нічим не виправдана. Візьмемо для прикладу молоко. Сьогодні його можна здати щонайбільше по 1 гривні 80 копійок за літр, і спостерігається тенденція до того, що вона влітку знизиться до 1 грн.