Гемофілія — невиліковне генетичне захворювання, при якому порушено процес згортання крові. Тому навіть невеликий розріз, ранка, відчутна подряпина може стати джерелом кровотечі, яку неможливо зупинити без спеціальних ліків. Часом це може призвести до повного знекровлення і смерті людини. Єдиний вихід для хворих на гемофілію — регулярно, за розписаною лікарем схемою, робити ін’єкції того фактору згортання, якого не вистачає в організмі. Препарат, який роблять із крові донорів, нормалізує стан пацієнта, і людина живе повноцінним життям, навіть може займатися спортом.

Страх перед уколами і небажання зайвий раз підставляти своє тіло під лікарські голки — природне і цілком закономірне явище, яке існує в рамках інстинкту самозбереження, кажуть медики. Утім кожному з нас доводиться проходити цю не надто приємну процедуру. Навіть якщо людина здорова, їй усе одно проводять щеплення від багатьох небезпечних захворювань.

Сакральне для охочих скинути зайву вагу питання «що б таке з’їсти, аби схуднути», не зовсім точне, запевняють китайські вчені. Як зазначають дослідники з Медичного університету Харбіна, наголос слід робити на слові «як», а не «що». Адже експеримент, проведений на групі добровольців, довів: щоб скинути зайву вагу, треба пережовувати кожен шматок їжі по 40 разів.

Рішення Кабміну виключити презервативи зі списку виробів медичного призначення, які не обкладаються ПДВ, викликало неабияке обурення громадськості. Лікарі, члени громадських організацій, фондів та волонтерських об’єднань, які борються з поширенням ВІЛ–СНІДу, побоювалися, що такий нерозважливий крок українського уряду може призвести до збільшення кількості жертв цієї невиліковної хвороби. Як прогнозували у фонді Олени Пінчук «АнтиСНІД», це рішення могло призвести до подорожчання найдоступнішого засобу захисту від СНІДу­ на 20—25%. Відтак не лише для підлітків, дітей із неблагополучних родин, які дуже рано починають статеве життя (на жаль, таких у нашій країні — чимало), а й для інших груп населення цей вид захисту став би не по кишені. А отже, й шанси підхопити смертельно небезпечний вірус одразу зросли б у кілька разів.

Ні в Печерському райсуді столиці, ні в Апеляційному захисникам Юлії Тимошенко не вдається скасувати рішення про її арешт. Цієї п’ятниці Апеляційний суд Києва взагалі відмовився приймати до розгляду по суті скаргу на її арешт, оскільки оскарження на такій стадії не передбачено КПК. Тож Ледi Ю наразі провела в СІЗО вже одинадцять ночей і, як і раніше, боїться за власне життя. Натомість про безпеку турбується і суддя Родіон Кірєєв, який веде резонансну «газову» справу. До служителя Феміди приставлено особисту охорону, а йому самому, ймовірно, видано табельну зброю, повідомляють окремі ЗМІ. Адже якщо з паном Кірєєвим хоч щось станеться (хоча б серйозна хвороба), справу передадуть іншому судді, який змушений буде починати розгляд «з чистого аркуша».

Того ж дня, коли Генпрокуратура РФ задовольнила запит Генпрокуратури України про видачу луганчанина Романа Ландіка, який побив 20–річну Марину Коршунову і дременув до Росії, у запорізькому ресторані «Веселий Роджер» стався подібний хуліганський інцидент. 21–річна Еліна Кравцова, котра відійшла від своєї компанії, аби поспілкуватися по телефону, зазнала атаки залицяльника. Діставши одкоша, той її жорстоко побив поблизу туалету. Місцеві ЗМІ одразу повідомили, що нападник дуже схожий на Єгора, сина народного депутата від ПР Олександра Пеклушенка. Та й утік молодик iз місця інциденту нібито на автівці Volkswagen Touareg, якою користується нардеп.

В Івано–Франківську в ніч із суботи на неділю було підірвано службові приміщення готельно–ресторанного комплексу «Чорний Замок», який було збудовано вісім років тому. Як повідомляють місцеві ЗМІ, два вибухи зафіксували камери відеоспостереження. Повністю зруйновані та вигоріли дотла службові та офісні приміщення комплексу. Вціліла, за словами очевидців, лише Біблія.

В Україні вже мало кого можна здивувати черговою історією про масштабні «розборки» за землю, колгоспне майно чи муніципальну нерухомість. Подібна конфліктна ситуація виникла і на Київщині, у Тетієві.

До «УМ» звернувся тамтешній юрист iз проханням розібратися: мовляв, місцевий засновник приватного сільськогосподарського підприємства «Слобода» захопив об’єкти соціального будівництва, Будинок культури, Будинок побуту і навіть школу для дітей з обмеженими можливостями. «Тридцять колгоспних будинків у його власності, там живуть працівники ПСП, але щоб приватизувати житло, мають відпрацювати 20 років на якісь 800 гривень зарплати», — запевняв Валерій Завальнюк, демонструючи стос документів, рішень куплених, на його думку, судів і пояснюючи, чому вказані об’єкти не можуть перебувати у власності ПСП, де один засновник — колишній голова колгоспу.

За словами юриста, четверо адвокатів спільними зусиллями хочуть справедливо відібрати це майно у ПСП (а по допомогу до них звернувся один із пайовиків — Роман Дишлик). Юристи запевняють: люди залякані, бояться втратити роботу, тому і не дуже підтримують пайовика Романа. Щоправда, коли журналісти «УМ» відвідали райцентр, ситуація виявилася не такою вже й однозначною: анонімно опитані працівники ПСП і пайовики про засновника «Слободи» говорять приємні речі, адміністрація тішиться, що підприємство утримує своїм коштом приміщення, де вчаться учні, а механізатори і доярки радіють із непоганої зарплати і вцілілого господарства. Місцева прокуратура у приватизації вбачає кримінальну справу, хоча і не виключає наявності ознак рейдерства. А амбітний мер хоче в колгоспні будинки вселити «людей, яким потрібне житло» — спортсменів, тренерів і вчителів.

Диваком вважають мешканці райцентру Василівка свого земляка Олександра Пилишенка: художник, а охочіше колекціонує не власні картини, а звірів! Наразі у його приватному зоопарку мешкають не лише екзотичні птахи і рідкісні породи собак, а й ведмеді, рисі, леви, один з яких — берберський («Цей підвид де–факто у природних умовах уже не існує, «берберів» розводять лише в деяких заповідниках світу, чим я всерйоз хочу зайнятися», — запевнив кореспондента «УМ» пан Олександр).