...Гуртожиток у селі П'ятихатка Красноперекопського району, що в Криму, — двоповерховий і доволі комфортний. Але охочих мешкати в ньому, як не дивно, досить мало. Втім навіть корінні мешканці села, власники міцних приватних будинків, упродовж останніх років один за одним закривали свою нерухомість на міцний залізний замок і, зібравши пожитки, масово вирушали у більш придатні для життя населені пункти. Причина одна — у селі немає води. Централізований водогін традиційно поїв солонуватою, бурою на колір рідиною тільки декілька хатин при в'їзді. Решта ж селян була змушена заощаджувати кожну краплю, дуже яскраво відчуваючи при цьому подих навколишього степу: влітку він аж розпікає білим сонцем без найменшої хмарки на горизонті, а взимку — пробирає до кісток різким льодяним вітром.

«Усе добре коли-небудь обов'язково закінчується!» — можна було прочитати на обличчі українського Прем'єра Віктора Януковича, коли він уперше після повернення з Іспанії переступив поріг зали засідань Кабміну. Позаду були ласкаве сонце, уважний персонал та відповідальні соратники, що запопадливо хвилювалися під стінами барселонської клініки за здоров'я улюбленого шефа. Після повернення на батьківщину на голову Віктора Федоровича звалилася нестерпна спека, надто розхолоджені його довгою відсутністю підлеглі та горе-соратнички з коаліції, у яких за рекордно короткий термін трапилося цілих чотири залізничні аварії.

Кінець минулого тижня, як відомо, приніс неприємну новину для усіх власників американської грошової одиниці. Долар встановив власний антирекорд, упавши до позначки 1,3814 щодо євро. Таким чином, лише за один тиждень він знецінився щодо єдиної європейської валюти на 1,3 відсотка, а за період із січня — на 4,5%.

Щиросердне зізнання Прем'єр-міністра Віктора Януковича, що у його партії, виявляється, «кто-то коє гдє порой» причетний до зловживань у сфері держзакупівель, i наступна відставка пані Богатирьової не могли закінчитися просто так. Разом із Раїсою Василівною у відставку пішла віце-президент ТПУ Людмила Кириченко, також представник славного племені депутатів-«регіоналів». Тендерна палата швидко замінила «втрачених бійців» на інших.

Останнім часом усі ми стаємо свідками руйнування ще одного великого міфу. Що, мовляв, постійне зближення рідних українських структур зі світовими колегами означає автоматичний перехід наших співвітчизників на цивілізовані принципи роботи. Нічого подібного! Яскравий приклад: українські банки розходяться серед європейських покупців, як гарячі пиріжки на районному базарі, частка іноземного капіталу в фінансовій сфері держави стрімко зростає. Але в результаті закордонний власник, входячи на наш ринок, ...успішно переймає напівчесні правила гри, які тут існували досі. І, мабуть, робить резонний висновок: якщо мої попередники так заробляли, якщо мої колеги працюють так досі, а значить, держава дозволяє, то чому ж я маю бути святішим за Папу Римського?! Що ж тоді казати про установи, які тільки мріють бути проданi за великі гроші.

Всупереч очікуванням друзів та соратників, наш Прем'єр Віктор Янукович так і не з'явився вчора на їхні ясні очі, віддавши перевагу медицині та гарячій Іспанії. У залі засідань повисла розчаровано-тривожна атмосфера ікон, лампадок та інших предметів сакрального мистецтва, якими розчулені міністри зазвичай щедро обдаровують свого шефа у величне свято його дня народження. Натомість перший віце-прем'єр Микола Азаров, який на правах в. о. Прем'єра вів засідання, зумів створити аншлаг у залі. Ті журналісти, які все ж таки вирішили прийти на чергове засідання уряду за відсутності першої особи, не пожалкували.

Можливостей занурити власну руку у бездонну державну кишеню існує, на жаль, чимало. Причому доволі різноманітних. Йдеться насамперед про Україну «перехідного періоду», коли урядова команда, прощаючись із кріслами-годівницями, наполегливо створює навколо себе ефект «каламутної води».
Але, як стверджують знаючі люди, королівський, неперевершений метод вилучити із казни частину коштів — це державні закупівлі. Тут і масштаб широкий, і обсяги можна роздувати до безкiнечності. Та й, зрештою, непросто довідатися, чому солідна державна контора постійно купує великі партії товару саме у фірми N і чому при цьому скромний начальник державної контори, отримуючи скромну заробітну плату, так добре почуває себе фінансово.

За дверима — типовий радянський «дабл», чи по-іншому двомісний номер урядового санаторію під Києвом: вузький прохід між ліжками та столом, дводверна жовта шафа та велике, на всю стіну, вікно. Казенну атмосферу розбавляють хіба що стоси книжок, журналів та деякі деталі гардеробу з іншого сезону. Хазяїн номера — мабуть, найвідомiший із полку «червоних директорів», один із перших політиків незалежної України, без п'яти хвилин Прем'єр-міністр Володимир Следнєв — свої 24 курортні дні, регулярно відвідуючи реєстратуру, продовжує уже понад два роки.

Двічі на рік — під час сівби та жнив — коли у поля треба виводити техніку, український чиновник iз подивом з'ясовує, що виводити великою мірою нічого. Через це частина врожаю залишиться на полі, іншу частину із шумом та димом затопчуть, мов орди монголо-татарів, ще допотопні трактори. У такій ситуації вести мову про передові світові технології обробітку землі взагалі вважається некоректним. Принаймні подібні запитання ми б не радили задавати керівникам навіть великих, як для України, та непогано оснащених господарств. Господарі, що обробляють свої гектари ще пострадянською технікою, і взагалі можуть образитися — добре, якщо його старенький тракторець доїде до межі поля.
Сезонна підготовка до польових робіт у більшості аграрних «ТОВ» не надто відрізняється від практики їхніх дідусів та батьків, що мали щастя народитися у часи суцільної колективізації. Підкрутили, запаяли, забили молотком, а головне — щедро пофарбували, і сільськогосподарські машини дуже непогано виглядають на віртуальній «лінійці готовності».

Цьогорічні жнива в Україні розпочалися майже непомітно: без зайвого пафосу, але під акомпанемент проблем і протиріч. Найгостріші з них спричинила погода, випаливши сонцем велику кількість посівів, та урядовці разом із політиками. Останні стали авторами «хлібної» кризи, а намагаючись її подолати, штовхають країну до ще глибшого економічного провалля.