Увесь наступний рік нас оберігатиме Собака — вірний друг, який ніколи не зрадить, який захистить і подасть «лапу» допомоги в складній ситуації. Історія ж бо знає безліч таких випадків. Недарма саме собакам людство поставило найбільше пам'ятників серед братів менших. Наприклад, у Парижі завмер у бронзі сербернар Баррі — знаменитий рятувальник, який за 12 років свого життя врятував у швейцарських Альпах 40 людей. Баррі був помилково застрелений 41-м чоловіком, який переплутав свого рятівника з ведмедем. А подвиг собаки Болто вшанували відразу двічі — один пам'ятник псу стоїть у Нью-Йорку, а інший — у місті Норм, що на Алясці. Болто п'ять діб вів упряжку з протидифтерійною вакциною до охопленого епідемією Норма, а коли інші собаки загинули, його господар прив'язав коробки з вакциною до ошийника пса і велів бігти додому. Болто добіг до міста, а потім у неймовірну хуртовину повів людей до свого господаря, який замерзав у снігу. В Японії, на острові Хокайдо, встановили скульптуру Хачіко — собаки, яка 11 років ходила на вокзал зустрічати з поїзда свого померлого хазяїна. А італійці вшанували у бронзі пса Фідо, який 14 років приходив на автобусну зупинку виглядати свого загиблого під час бомбардувань господаря.
Українські собачі історії не менш захоплюючі. А ще, складаючи умовний рейтинг найкращих собак України, журналісти «УМ» переконалися, що цього року нас охоронятиме і захищатиме не тільки «собачий» гороскоп, а надійні та вірні друзі.

Випадково днями я зустрів їх на Львівському вокзалі. У так званій білій формі вони пили каву. Було холодно. Табло показувало мінус 3. «У чому прилетіли звідти, у тому й повертаємось», — сказав кореспондентові «УМ» один із засмаглих бійців. З'ясувалося, що зимову форму одягу після повернення отримали далеко не всі. До того ж — ніякої реабілітації...

Pівно рік тому, одразу після так званого «третього туру» президентських виборів, у Бортничах, що під Києвом, пролунав постріл. Він, постріл, підвів риску під життям та діяльністю одіозного можновладця епохи Кучми — міністра транспорту i зв'язку Георгія Кірпи. Майже одразу після огляду трупа слідчі спочатку тихцем, а потім усе впевненіше почали говорити про версію самогубства. Мовляв, Кірпа добре знав, що значить для «кучміста» його польоту перемога опозиційного кандидата. З часом на тому й порішили: самогубство — i крапка. Втім навіть через рік ті, хто знав Георгія Кірпу особисто, продовжують сумніватися у версії з «самострілом». Бо дуже вже сильною й вольовою особистістю був покійний, не міг так просто здатися. Тим більше що, передбачаючи перемогу «помаранчевих» сил у тому буремному грудні, Кірпа, який до цього робив усе для перемоги Януковича, почав співпрацювати з оточенням Ющенка. От, мовляв, «синьо-білі» й прибрали його як небажаного i дуже важливого свідка.

Судового слухання у справі Гонгадзе не лише рідні загиблого журналіста, а й ми, його колеги, та взагалі громадськість чекали п'ять років. Але навіть якщо не акцентувати увагу стосовно незрозумілого подрібнення цієї справи на дві частини (нагадаємо, що Генпрокуратура передала до суду матеріали обвинувачення виконавців, а замовників i організаторів все ще шукають у межах окремого провадження справи), мусимо визнати: перший млинець (тобто попереднє слухання справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе в Апеляційному суді міста Києва) вийшов глевким. Тобто Феміда із самого початку не виправдала очікувань ні рідних Гії, ні їхніх адвокатів, ні численних представників мас-медіа.

«Вихід один — це Литвин!» — так рік тому скандували нечисленні проплачені молодики поблизу парламенту. Вже тоді спікер почав себе позиціонувати з такою собі третьою силою, яка врятує Україну від розколу на «помаранчевих» та «синьо-білих». Згодом пішла реклама умовного соцопитування, де «помаранчева» лінія бажаючих продовження революції та «синя» — для реваншистів явно поступалися «зеленій» — з бажанням затишку i злагоди. А потім Литвин та його «народники» завішали всю Україну бігбордами для різних соціальних прошарків населення з одним простим словом — «Ми». Яких «Ми» вони мали на увазі, остаточно стало зрозуміло лише в ці вихідні. Адже, незважаючи на те, що з'їзд Блоку Литвина відбувався за зачиненими дверима, пресі вдалося дізнатися, що у список до спікера, немов у ковчег після «помаранчевого» потопу, потрапило чимало апологетів кучмізму. Мабуть, вони ще рік тому побачили для себе вихід, як у вищенаведеному гаслі.

16 років родина «беркутівця» Петра Зайця чекала на цю «трикімнатку». За цей час підросло двійко дітей, а дружина вже й не сподівалася змінити гуртожиток на власне житло. Мрія збулася лише цього року напередодні Дня міліції, який правоохоронці відзначають сьогодні. Загалом по Україні професійне свято поєднали з новосіллям приблизно 800 міліцейських родин. Усі вони стояли в черзі на житло більше десяти років.

«Залякати мене не вдасться. Я буду працювати міністром. Сухарі мені не потрібні. Залиште їх собі, у вашому списку багато людей, для яких це буде потрібно!» — так позавчора ввечері з парламентської трибуни відреагував на заклики фракції Партії регіонів піти у відставку міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Пакет із сухарями йому вручив «регіонал» Ігор Кальніченко, натомість міністр, якого викликали до Верховної Ради, щоб заслухати з приводу ймовірного катування підозрюваних у справі Колесникова, повернув сухарі ПР. Кілька років тому сам Юрій Луценко вручив Леоніду Кучмі, що виступав iз парламентської трибуни, лапті, мовляв, пора тобі, Даниловичу, йти з посади. Про це вже багато хто забув, але, як бачимо, тільки не кучмісти.

Позавчора у наших сусідів по поверху, газети «Сільські вісті», були резонансні гості — екс-майор Управління Держохорони Микола Мельниченко та колишній нардеп Олександр Єльяшкевич. Зрозуміло, що спілкування з журналістами видання, підконтрольного Соцпартії, не передбачало якихось гострих запитань. Мабуть, для того, щоб підкреслити «приватизацію» теми касетного скандалу відомих політичних біженців супроводжував парламентарiй-соціаліст Іван Бокий. На цю фактично родинну зустріч потрапила i «Україна молода».

Екс-майор Управління Держохорони Микола Мельниченко останні дні справно ходить на допити до слідчих управлінь Генпрокуратури. Бесіди з керівником слідчої групи у справі Гонгадзе Романом Шубіним, мабуть, займають так багато часу, що Микола ніяк не дійде до парламенту на засідання тимчасової слідчої комісії з розслідування касетного скандалу. Голові комісії Віктору Драчевському не вдалося передати йому повістку, бо майор, на його думку, «шифрується» і кожного разу ночує в різних місцях. Але це не заважає Мельниченку час від часу спілкуватися з пресою, підтримуючи до своєї персони постійний інтерес.