«...М'яса тепер немає. Появляється м'ясо дуже рідко по жахливо дорогій ціні. В кооперативах нема нічого. Цебто немає ні матерії, ні білизни. Чулок немає ніяких. Мила немає. Ниток немає. Що це означає, ніхто нічого не знає. Правди немає. Всі брешуть один одному, починаючи з верхівки. Брешуть комуністи, брешуть безпартійні. Нема героїв. Нема ідейних, порядних людей. Владу ненавидять всі. Розмінних грошей немає...».

Якщо не всі ми рівні перед законом (бо такий у нас закон), то всі ми рівні бодай перед лицем смерті. Щоправда, остання сама обирає, коли й за яких обставин довести котромусь із нас цю рівність. Тож заклик memento more є актуальним для всіх — і для бідних, і для багатих, і для переобтяжених владою, і для позбавлених її. Головне, що актуальним він є для живих, бо мертвим уже не боляче від людської підлості і ницості. А тим, хто ще топче ряст, варто пам'ятати: світло в кінці тунелю усе одно рано чи пізно згасне, тож не слід допомагати гасити його іншим — словом, чини з ближнім своїм так, як ти хочеш, щоб чинили щодо тебе...

Одного разу Аллах відправив архангела Гавриїла з горням темного еліксиру до пророка Магомета. Магомет зовсім підупав на силі, тяжко захворів і мало не помирав. Скуштувавши божественного напою, Магомет миттю одужав, повернув собі життєву снагу і продовжував будувати могутню ісламську імперію. Так легенда розповідає про винахід і першу дегустацію кави. Та якщо остання в краях, де проповідував пророк Магомет, відома з давніх-давен, то в Європу звичка запарювати окропом подрібнені кавові зерна і вживати цю настоянку прийшла значно пізніше. За однією з версій, у 1592 році італійський лікар і ботанік Проспер д'Альпіно вперше описав і продемонстрував відвар кавових зерен як лікарський засіб. За іншими ж даними, д'Альпіно на десять років випередив його колега-ескулап з Австрії. Лікар Леонард Раувольф, кажуть джерела, ще в 1582-му видав книжку з поетичною назвою «Подорож у вранішні краї», де розповів, як араби ласують дивним напоєм. «Чорнотою він наближається до чорнила і дуже помічний при немочі шлунка. Вони п'ють його рано-вранці, в тому числі на людях, з глиняних і порцелянових мисочок», — писав Раувольф. Та скільки б років не було «нашій» каві — 415 чи 425 — є привід згадати про дату її приїзду до таких загумінків світу, як тогочасна Європа. І випити за каву... трішечки кави.

Перед 30 вересня кожну заяву від громадянина України, який має намір голосувати на дому, ретельно вивчатиме окружна виборча комісія. Таке рішення затвердив Вищий адміністративний суд України. Раніше аналогічний вердикт ухвалив окружний адміністративний суд, а от Центральна виборча комісія спочатку оприлюднила постанову за номером 100 (від 13 серпня цього року), якою дозволяла електорату обходитись самою лише заявою — без обгрунтування її та дослідження причин. Опозиція розцінила такий крок як шлях до масових фальсифікацій й вимагала скасування постанови ЦВК. Що, власне кажучи, і відбулося — спочатку у суді першої інстанції, а на вихідних — й у Вищому адміністративному суді. Рішення цього суду є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

1 лютого цього року президента Росії Володимира Путіна навідала геніальна ідея. Ідея полягала у створенні газотранспортного консорціуму шляхом обміну частини активiв українських газопроводiв, якими російський газ експортується до Європи, на доступ до видобутку газу в Росії. Вже тоді опозиційні сили України виступили з різкою критикою подібної пропозиції. Але позавчора голова правління національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Євген Бакулін дав зрозуміти, що ідея Путіна таки має право на життя. Україна і Росія ведуть переговори про можливі варіанти обміну активами в нафтогазовій сфері, необережно обмовився він на прес-конференції.

Після рідного Дніпропетровська передвиборчі стежки Юлії Тимошенко пролягли на Буковину. Свій тур лідерка БЮТ продовжила у Чернівецькій області. Торкнулася прекрасного, побувавши в музеї Василя Стефаника. А відтак перейшла до наболілого. Розповіла, як Рахункова палата України фіксує наростання темпів зловживань урядом Януковича, як 400 мільйонів шахтарських та 32 мільйони просвітницьких грошей були використані не за призначенням. Коли Тимошенко прийде до прем'єрської влади, вона не буде настільки толерантна, аби «пробачити» такі діри у бюджеті, тож «декому доведеться за це відповісти», пообіцяла Юлія Володимирівна на прес-конференції у Чернівцях.

Агітаційний тур «Для людей, а не для політиків», ініційований Юрієм Луценком, привів цього разу очільника блоку «Наша Україна — Народна самооборона» на Дніпропетровщину.

Збіглося так, що у день моєї зустрічі з Блаженнійшим Любомиром кардиналом Гузаром, главою Української греко-католицької церкви, я прикупила-таки до домашньої бібліотеки мемуари Кучми «Після Майдану». Читати опус екс-Президента часу, ясна річ, не було. Всунула книгу в торбу, розкривши її перед тим один раз — навмання на надцятій сторінці, де око відразу вихопило ім'я: «Гузар». Ото вже був цікавий збіг, і я проглянула кілька рядків, з контексту яких зрозуміла: Леонід Кучма «не простив» Гузару його позиції під час «України без Кучми» і всіх наступних — включно з відставкою Прем'єра Ющенка — подій. Втім навряд чи Блаженнійший потребує «прощення» Кучми, але річ не в тім. Для тих, хто забув (а може, й не знав) нагадую: як і від відомої трійки політиків, що засудили «фашистську чуму» після зіткнень демонстрантів з міліцією 9 березня 2001 року, від глав усіх церков також вимагали затаврувати ганьбою антикучмістів. Любомир Гузар був ЄДИНИМ церковним предстоятелем, який цього не зробив. Тобто «анафему» не підписав, тих, хто піднявся тоді проти влади — не засудив, під світського «царя» не прогнувся. Таким він був шість років тому, таким лишається і тепер — з гіркими словами про невиправданi надії на «помаранчевих» політиків, які за роки вовтузіння після Майдану мало чим довели свою винятковість і здатність працювати на народ. Гузар може собі це дозволити, бо володіє головною людською чеснотою, яка не числиться чомусь серед найперших християнських чеснот — СВОБОДОЮ. Волею піднятися над марнотою марнот і так замислюватись над Божим промислом і шляхом України, над грішним і праведним, над теперішнім і майбутнім...

Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль.

Геніальний вчений Володимир Іванович Вернадський — засновник і перший президент української Академії наук — розробив учення про ноосферу. «Ноос» грецькою означає «розум». А вчення полягає в тому, що поки «хомо сапієнс» ходив iз дубцем на мамонта та бив на собі доісторичні воші, сферою його життя була біосфера. Коли ж «хомо» подорослішав і, чухаючи потилицю кликом шаблезубого тигра, зробив своє перше відкриття, а потім — ще відкриття, і ще, і ще, і ще — навчився робити щеплення і літати в космос — сферою його життя стала ноосфера. Наукою і творчістю, силою інтелекту і розмаїттям фантазії, волею до знань людина змінила своє середовище. Щоб iти вперед. Щоб не зупинятися.