Учора, коли київські годинники показували десяту годину ранку, російська компанія «Газпром» частково перекрила вентиль на газовій трубі, що веде на територію України. Відтепер ми недоотримуємо 30 мільйонів кубометрів газу щодоби. Інформацію про те, що нас мають відлучити від енергоносіїв, російські офіційні особи оприлюднювали неодноразово — щоправда, гучними словами все й закінчувалося. Та у знаменний день, коли у Москві фактично з’явився новий президент, Росія блискуче продемонструвала своєму стратегічному партнерові, що вона вміє не тільки лякати, а й реалізовувати свої погрози на практиці.

Пластикові картки нині стають найпопулярнішим засобом платежів: позбавляють необхідності носити готівку, їх приймають все більше магазинів, а мережа банкоматів зростає просто на очах. Утім таку популярність кредиток не оминули увагою зловмисники. Перші випадки, коли за допомогою спеціальних накладок злочинці «знімали» відбитки пальців, аби дізнатися пін–код, та блокували саму картку в фальшивому пристрої, стали відомими ще кілька років тому. Нині у Києві такі випадки стають все більш розповсюдженими.

Людське море під відділеннями «Ощадбанку» по всій країні свідчить, що кількість вкладників таки перевищує здатність операторів їх обслужити. Гамірно, тісно, черги, сварки, валідол під язик і виклики «швидкої» — ці атрибути псують імідж хорошої справи. Аби якось вийти із ситуації, керівництво банку видало наказ — упродовж двох тижнів березня нових вкладників не реєструвати, натомість ударно виплачувати кошти тим, чиє прізвище встигли вписати у відповідну графу. Причина тривіальна: процес реєстрації відбувається швидше, ніж виплата, ось і виник своєрідний розрив.

Позавчора ввечері офіційний голос «Газпрому» вкотре назвав для України «годину Ч»: рівно о десятій годині ранку в понеділок, 3 березня, нам можуть перекрити газову трубу. Щоправда, не повністю, а лише на четвертину. Мовляв, фінансових проблем у нас громаддя, Москва знову не отримує гроші за спожитий газ, а українська сторона споживає його без жодних документів, і на нинішній день спожила уже майже два мільярди кубів. За словами представника холдингу Сергія Купріянова, до Києва ще 14 лютого надіслали повний комплект документів для вивчення і підписання, але відповіді «газпромівці» не одержали. А тому дуже хвилюються і прагнуть захистити власні інтереси. Київ почав реагувати негайно.

У моєму будинку немає газу. Взагалі. Не те щоб кран перекрили підлі комунальники, а просто в проекті новобудови цього виду енергоносія не передбачили. Та­кий неприємний факт, як виявилося, серйозно розширює світогляд. Скажімо, про модну нині тему, без якої не обходиться жоден банкет–фуршет у найкращих домах Києва, області та політично свідомих регіонів, я можу говорити як громадянин — із державницьких, так би мовити, позицій. Іншими словами, не маючи від теми жодної особистої вигоди. На відміну від деяких впливових державних чиновників, які буцімто її мають. Тому сумніви, які мене періодично навідують, з’являються аж ніяк не від бажання долучитися до фінансових потоків «газових» грошей.

У січні знецінення грошей побило семирічний рекорд і дійшло до позначки 2,9 відсотка за один місяць. Стрімко дорожчали і продукти, і непродовольчі товари, а найбільше — овочі, фрукти, яйця та олія. Враховуючи всі обставини, Національний банк України запропонував уряду внести корективи до своїх розрахунків і змінити жадану, але малореальну цифру 9,6 відсотка інфляції за рік на реальніші дванадцять відсотків.

У зимові місяці перший промінь сонця показується тут не раніше дев’ятої години ранку. А вже після чотирнадцятої на відкритому повітрі починають швидко густішати сутінки: вечоріє, шановні гості міста!.. Хоча, якщо по правді, то і з променем я трохи переборщив: у холодну пору року побачити його крізь густі мармурові хмари — справа практично безнадійна. Світанок у зимовому Таллінні — це коли небо стає трохи світлішим за навколишні кам’яниці й муніципалітет на радощах вимикає вуличне освітлення.
Зате які тут вітри! Словами цього передати неможливо. Особливо гострі відчуття з’являються, коли дме з боку Балтійського моря, від якого до історичного центру — хвилин десять легким підтюпцем. Або двадцять п’ять хвилин суворим галопом, якщо вітер не попутний. Гостра дилема «Одягнути цей светр чи, може, тепліший?» розв’язується дуже легко: «І цей, і тепліший, і ось, диви, знайшов у сумці ще один, як серцем відчував. Плюс в’язану шапку під капюшон — обов’язково!».

Гра на нервах між Києвом і Москвою вчора, схоже, закінчилася. Приз за розв’язання суперечки отримує Президент Ющенко.

Напередодні «Газпром» знову переніс «час ікс» — момент, коли мозоляста рука у спецівці перекриє кран на трубі, якою надходить до нас блакитне паливо. Спочатку російські газовики погрожували, що це станеться вчора о 10.00, потім перенесли час «покарання» на 18.00 за московським часом. День «відпочинку» нам подарували як презент Президентові Ющенку, котрий саме вчора прибув до Росії з візитом. А, можливо, вечірка з нагоди 15–ліття компанії, яка «гуділа» напередодні, видалася настільки феєричною, що першим особам «Газпрому» просто не хотілося брати до голови якісь нікчемні півмільярда українського боргу.

Дія російського ультиматуму закінчилася вчора рівно опівдні. Телеграму з проханням втрутитися у розв’язання проблеми газового боргу голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер відіслав особисто Президентові України Вікторові Ющенку — всупереч усім дипломатичним канонам. Ну не заведено у світі, аби керівник фірми, навіть такої могутньої, просто так писав листи керівникові іншої держави!.. Але пан Міллер переконаний: криза нині поглиблюється так стрімко, що державним мужам не до протокольних нюансів. Керівник газового монополіста популярно пояснив, що станеться, якщо Україна не дослухається до вимог «Газпрому»: спочатку припинять постачати російський газ, а потім перекриють краник і на шляху середньоазійського.

Українські шанувальники російських телеканалів, які у четвер увечері дивилися програму новин, не змогли пропустити появу на екранах відомого ньюсмейкера, офіційного представника «Газпрому» Сергія Купріянова. «З понеділка, одинадцятого лютого, ми відключимо Україні газ», — заявив пан Купріянов, здивувавши не лише пересічних глядачів, а й українських офіційних осіб — до цього моменту жодних претензій нашій стороні російські партнери не висували. Другу заяву спікера — що наша держава вкотре «тирить» їхній газ — сенсаційною назвати важко: подібні заяви «Газпрому» з’являються регулярно, причому з такою ж регулярністю їх спростовує українська сторона.