На Донбасі лише на словах борються з корупцією, на ділі ж — роблять усе можливе, щоб «сміття з хати не виносили». Ілюстрацією до цієї тези став випадок iз журналісткою Оленою Довженко, що донедавна працювала кореспондентом газети «Жизнь», яку фінансують Донецька облрада та облдержадміністрація. Керівництво газети під тиском високопосадовців ОДА змусило дівчину піти з редакції одразу після публікації статті «У дитбудинку вмирають iз голоду». У ній, зокрема, йшлося про жахливі зловживання в Торезькому інтернаті для дітей–інвалідів. Про намагання донецьких властей приховати проблему свідчить і те, що вже наступного дня після публікації статтю зняли з офіційного сайту видання.

Батьки та учнi запобiгли закриттю української школи №136, що в Будьонiвському районi Донецька, довiвши мiсцевiй владi необхiднiсть її функцiонування.

Макіївка знову в епіцентрі подій. Цього разу місто–супутник Донецька «засвітилося» в уже «накатаному» в регіоні проекті закриття загальноосвітніх шкіл у рамках «Регіональної дорожньої карти щодо оптимізації мережі бюджетних установ та видатків місцевих бюджетів на їх утримання» від 15.10.2010 року, схваленої головою Донецької облдержадміністрації Анатолієм Близнюком.

У Донецьку стоять такі морози, що добрий господар собаки на двір не вижене. Незважаючи на це, учора подвір’я однієї з центральних шкіл Донецька — ЗСШ №2 — було заповнене. Таку кількість людей можна спостерігати хіба що першого вересня чи на святі останнього дзвоника. Проте обстановка тут далека вiд святкової — люди прийшли з плакатами «Залиште школу дітям!», «Ми хочемо закінчити нашу школу!», «Потрібна земля?» тощо та з повітряними кульками чорного кольору — на знак протесту проти нелюдської політики нинішнього уряду в галузі освіти. Єдину у Ворошиловському районі школу з поглибленим вивченням англійської мови, пам’ятку архітектури, яку навіть німці під час війни не наважилися зруйнувати, нинішні «донецькі» хочуть прибрати до рук, прикриваючись так званою оптимізацією навчальних закладів. До речі, саме ця школа відкрила першою двері для школярів у повоєнному Донецьку. На фасаді — меморіальні дошки її випускників: герою Радянського Союзу Ю. Двужильному та воїну–інтернаціоналісту Олександрові Пластовцю.

«На допитах підозрювані визнали свою причетність до вибухів біля будівлі ДП «Макіїввугілля» і магазину «Голден Плаза». Злочин розкрито», — відрапортував прокурор Донецької області Володимир Гальцов. Як уже повідомляла «УМ», 15 лютого правоохороннi органи Донецької області затримали двох підозрюваних у скоєнні серії терактів у Макіївці. Більше подробиць головний наглядач за законністю в регіоні не повідомив, пославшись на таємницю слідства.

Донецький адміністративний окружний суд розпочав розгляд справи за позовом Варвари Камаралі, мешканки села Кам’янка Тельманівського району, до Донецької обласної держадміністрації. Громадянка вимагає визнати недійсним рішення голови облдержадміністрації від 9 лютого 1996 року, згідно з яким напівзруйнована культова споруда була передана місцевій церковній громаді Вознесіння Господнього, що перебуває під юрисдикцією Української православної церкви Київського патріархату.

У Будьонівському районі Донецька чотири загальноосвітні школи. Із них лише одна — ЗОШ № 136 — має статус української. Саме вона останнім часом стала об’єктом прискіпливої уваги громадськості міста і представників ЗМІ. Пікантності ситуації додає той факт, що в цій школі навчався малий Петя Симоненко, нині — лідер Компартії України.

Антиукраїнська кампанія представників нинішньої влади, здається, набуває форм державної політики. На Сході та Півдні країни переслідування та образи стосовно україномовних громадян уже стають такою собі поганою традицією. Приміром, ще на слуху випадок, коли інспектор ДАІ (державний службовець!) з Одеси назвав українську мову «телячою». До честі правоохоронців, одеського «поліглота» хутко звільнили.

...Навесні 1917 року в португальській місцині Кова да Ірія трьом маленьким пастушкам — Франсишку, Жасинті та Люсії — явилася Пресвята Богородиця. Серед інших пророкувань та прохань Пречиста Діва звернулася до церкви та народу тодішньої Російської імперії. Зокрема, вона просила присвятити Росію своєму Непорочному Серцю і звершити всеохопне покаяння в перші місяці після війни. Якщо ж люди послухають Її настанови, то в державі запанують мир і злагода. В іншому випадку беззаконня заповнять світ, будуть нові війни та гоніння на церкву. Добро буде попрано, ім’я Боже стане презирливим і багато люду буде знищено. Однак, врешті–решт, Її Непорочне Серце восторжествує. Святий Отець присвятить Росію Богородиці, вона повернеться, і на деякий час на землі запанує мир. А оскільки територія Східної України в той час входила до складу Російської імперії, то пророцтва Матері Божої повною мірою стосуються і сучасної України, її народу та церкви.

Оригінал ікони Пресвятої Діви Фатимської нині знаходиться у російському місті Пушкіне й був написаний з благословення тієї самої сестри Люсії, яка, ще будучи десятирічною дівчинкою, стала свідком Фатимських оголошень, а згодом — черницею. У руках Пресвятої Діви — кулон у вигляді Непорочного Серця, яке вона готова віддати заради спасіння людства.

Ситуація навколо виборiв ректора Донецького національного університету, яка була в об’єктиві протягом кількох останніх місяців, хоча й не вирішила проблеми, проте набула відповідних ознак.