Дивовижна схожість складу квасолі та м’яса, хоча продукти належать до абсолютно різних світів , просто вражає. У квасолі містяться білки, корисні мікроелементи і вітаміни, дуже подібні до тих, які є у м’ясі. Користь для людського організму білка, який міститься у квасолі, навіть більша — бо він легко засвоюється. А ще ця, за відомим віршем, «родичка гарбузова» мiстить нескінченний список усього вкрай необхідного людині: залізо, мідь, фосфор тощо. Якщо людина регулярно споживає страви з квасолi, в її органiзмi навіть відбувається зниження рiвня цукру у крові, бо у бобах міститься інсуліноподобна речовина — аргінін. А ще, коли їси страви з квасолі, нерви стають міцнішими і швидше з організму виводяться шкідливі речовини...

Чотири століття тому це були фамільні цінності, тепер — цінності державні. Колекційний живопис та предмети інтер’єру великих козацьких родів Розумовських, Дараганів, Гудовичів, Кочубеїв привезли з чотирьох українських музеїв: Чернігівського обласного художнього музею імені Г. П. Галагана, Чернігівського  обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського, Полтавського художнього музею ім. М. Ярошенка та Київського музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Нова–стара експозиція отримала назву «Колекція у колекції», а цінність мистецьких артефактів, зібраних у стінах «Арсеналу», експерти не наважуються сформулювати, кажуть, цифри захмарні.

Конфлікт між новим видавцем та редакторатом журналу «Сучасність», через який легендарний колись часопис припинив вихід, законсервовано. Проте, як виявилося, і в небутті ворушиться життя. За відмову від права власності на часопис видавництво «Спадщина–Інтеграл» вимагає від редакційної ради (а в її складі Іван Дзюба, Іван Драч, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Сергій Жадан, Максим Стріха, Микола Жулинській та інші авторитетні вчені та письменники) 100 тисяч гривень.

З виходом цього роману світова література збагатилася одразу двома несподіванками. По–перше, автор «Країни вина», чий псевдонім Мо Янь у перекладі з китайської означає «мовчи», по суті, став першим китайцем, що отримав Нобелівську премію. По–друге, сама книжка 57–річного професора з Гонконгу була видана санкт–петербурзькою «Амфорою» напередодні рішення преміального комітету в серії «Майбутні нобелівські лауреати». Таким чином, видавництво передбачило перемогу, хоч дехто з метрів сучасного письменства не сумнівався в успіху цього автора. «Якби лауреата Нобелівської премії вибирав я, то це був би Мо Янь», — зауважив Кендзабуро Ое.

До приходу холодів (під кінець літа й на початку осені) неспинне шоу­бізнесове колесо ніби пришвидшило свій монотонний оберт, видавши «на­гора» кілька платівок із категорії «Ну нарешті, дочекалися!». Однак чим активніше зима вступала в «юрисдикцію», ніби заморожуючи творчі потенції музвиконавців планети Земля, тим чіткіше постало розуміння, що рік поточний — то період насамперед розчарувань. Про його загальні підсумки читайте невдовзі, наразі ж перед вами резюме трьох останніх місяців.

Невідомо, як би склалася доля цуманського хлопця Богдана Чечотки, якби не юнацька безшабашність і один­єдиний вечір, який круто повернув долю. Може, він зробив би чудову спортивну кар’єру і його успіхами гордилися б не лише земляки, а й вся Україна. Відслуживши строкову службу у взводі спецпризначення, де був тренером із самбо, він мав захищати звання майстра спорту з дзюдо та самбо. В армії не залишився, хоч і пропонували хороші перспективи. Не захотів честь віддавати. Повернувся до рідної Цумані.

Намагаюся уявити Богдана у дев’ятнадцять. Міцний, спортивної статури, впевнений у собі веселун і душа компанії. Здається, немає нічого, що йому не по плечу. Життя прекрасне: довгождана зустріч із друзями, дискотеки, поїздки «на чужі села». Одна з них і поставила крапку на омріяному майбутньому...

Стіни затишної київської квартири Неоніли Леонович прикрашають її власні твори — інсталяції. Цей вид декоративно–прикладного мистецтва зараз дуже поширений у багатьох країнах світу. Виставки інсталяцій українки влаштовували в багатьох американських містах — престижних коледжах і університетах. Та й сама вона лише кілька років як повернулася з–за океану. Також на стінах багато фотографій: тут краєвиди Африки, південноафриканський Кейптаун, міста Індії, величний німецький Рейн та інші чарівні куточки планети. Я довго вдивлявся у два фото: на одній Неоніла Леонович з автоматом Калашникова, на іншій — знаменитий мольфар — цілитель Михайло Нечай. Я був знайомий iз ним, вперше зустрівся під час зйомок документальної стрічки три роки тому. Жив він у глухому кутку в Карпатах. Нещодавно я дізнався зі ЗМІ, що його вбили...

Хокейний бум, який накрив Донецьк, дозволив столиці Донбасу вдруге поспіль прийняти молодіжний чемпіонат світу. Йдеться про нижчі ліги — відповідно до нинішнього класу збірної України. Рік тому в стінах реконструйованого палацу спорту «Дружба» наша «молодіжка» виграла турнір у дивізіоні ІІ, а починаючи з понеділка веде боротьбу в дивізіоні IB. І хоча офіційних заяв про обов’язковість виграшу єдиної путівки до класу IA (наступного після еліти) ніхто не робив, виступ на очах своїх уболівальників завжди передбачає сподівання на максимальний результат.

Як би сильно УЄФА не розсипалася в компліментах Україні та Польщі за чудово організований чемпіонат Європи, однак великі проблеми в підготовчий період, які кілька разів змушували всерйоз порушувати питання про альтернативного господаря Євро–2012, очевидно, залишили неприємний осад. Тож майже одразу після завершення цьогорічного ЧЄ президент Європейської футбольної асоціації Мішель Платіні висунув, здавалося б, абсурдну ідею. Задля унеможливлення зриву майбутніх єврофорумів він запропонував проводити чемпіонати континенту не в одній–двох країнах, а залучати до цього ледь не півтора десятка країн.